• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: я така, яка я є (список заголовков)
03:50 

Пост про маленькі радості)

Take it easy! ^_^
На календарі березень, сніг благополучно зійшов майже весь, і тепер око тішать всілякі гидотки, які з-під того снігу повилазили, передмістями життєрадісно літають зграйки кульочків... Невблаганно наступає мила і симпатична рання весна)

А я собі приймаю невеличкими дозами маленькі людські радості типу комп*ютерних забавок та різношерстих серіалів, надихаюся, періодично передивляючись виступи Cantabile Orchestra різноманітної давності, чекаю, коли ж нарешті можна буде без ризику для життя і здоров*я сісти знову на ровер, словом, усіляко тішуся життям. Воно, знаєте, таки ж того варте.

О, а недавно сталася найбільша з маленьких радостей! Мико якимось чином умудрився виміняти в когось за пару своїх старих гальм, колесо, ротор і щось-там-ще-не-пригадую-що фактично новесенький планшетик. Китайський, щоправда, але цілком навіть пристойний. Так що тепер я активно забавляюся тим, що качаю з нету різноманітні книжки і закидаю їх на ту девайсину. Ооооо, нарешті я знову читатиму постійно і всюди! Мені так цього бракувало! Це ж скільки ще у світі непрочитаних гарних книжок! Навіть важко вибрати, з чого почати)

А ще останнім часом за Cantabile Orchestra із гідним подиву завзяттям узялися різномасті телевізійники. Дві передачі уже були, завтра на репетицію приходять знімати з якоїсь третьої. Сміємося, що так, чого доброго, на вулиці впізнавати почнуть ХD Зрештою, було б зовсім непогано, якщо колись ми таки станемо супер-відомими)

Взагалі, я вже чекаю-не дочекаюся, коли ми нарешті поїдемо до Києва з серіальним концертом. Програма шикарна і така "ностальгічна" якась, я б сказала) Цебто давно уже твори з репертуару не викликали в мене аж такої маси позитивних емоцій, та й не лише в мене - весь оркестр тащиться)

Прикріплю-но я сюди ще відео з телевізії, так для повноти позитиву)




@музыка: Battlestar Galactica OST - Aqua Vitae

@настроение: є

@темы: я така, яка я є, моральна фізкультура, мимоволі, люди, кантабіле, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, бавуньки), Life is GOOD

04:22 

Уривки, самі лише уривки...

Take it easy! ^_^
Дивний рік. Дуже дивний. Наскільки фантастично чудовим було літо, настільки жахливо депресивною була осінь. І настільки ж дивна і не подібна ні на що зима. Відколи це навіть Green Day почав мені здаватися сумним? Сиджу, слухаю і тихенько депресую. Рідко тут пишу, та й то якийсь суцільний негатив. Скільки збираюся щось записати, але розгублюю всі думки, перш ніж встигну відкрити "новая запись".
Постійно здається, що чогось бракує. Швидше за все, я знаю, чого саме, але ніколи нікому не зізнаюся. Іноді почуваюся так, наче мені років 16-17, не більше. Дурне дитя. Мені в тому віці таки добряче не вистачало такого хорошого шибайголівства підліткового. Така ж була чемна та розумна дитина. От тепер і відгукується.
Важко контактувати з людьми, не знаю, що і як їм казати, як підтримати, як розрадити. Хотілося би підійти, обняти, поплакати разом, але то ж кількасот кілометрів розділяють. Болить за людину, а знайти правильні слова і втиснути їх у кілька друкованих рядочків не вдається. Тому й виходить, що можу хіба помолитися...
Дуже хочеться закритися в кімнаті на кілька днів, нікого не бачити, не чути. Побути наодинці з собою. Прочитати купу товстелезних книжок. Я вже й забула, як це - уявляти, творити власний світ. Треба поїхати в Карпати, там мовчиться найкраще.
Колись я обіцяла собі, що завжди залишатимусь трохи дитиною. Натомість зараз почуваюся таким страшенно незґрабним, вуглуватим, розгубленим підлітком, який наче і хоче, і не хоче подорослішати. То таки трохи боляче - перебудовувати себе, збирати по шматочках, ліпити щось інше з того, що любиш і ненавидиш одночасно.
Але одне я вирішила для себе навічно, і не зміню своєї думки нізащо на світі: люди, знайте, я вас люблю.
От же ідіотський пафос, звідки він узявся?
І ця всюдисуща недоговореність і недозрозумілість. І все наче якась паршива клаптикова ковдра - ніби ціле, але так погано докупи зшите... Хоч би не розгубити ті шматочки.
Нічого, я знаю, що роблю, і в мене все буде добре.

@музыка: Green Day

@настроение: розгубленість і сум*яття

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, люди, жизьнь - як зєбра...

05:14 

Діалог з порожнечею

Take it easy! ^_^
Я це пишу не для того, щоб пожалітися, не заради того, щоб мене втішали чи переконували в тому, що все не так погано. Хтозна, чи воно насправді добре, чи зле, просто... Така людська природа. В душі всім насправді глибоко пофіг на інших. Ми думаємо про себе. І мусимо — інакше хто ж іще про нас подумає? Ми не є тими, ким здаємося, не є тими, кого вдаємо, ми є просто тими, хто ми є, і ніхто не знає нас краще, ніж ми самі.
Хоч деколи я сама не впевнена, чи розумію себе. Але точно знаю, що більше ніхто не здатен зрозуміти. Шкода. Десь глибоко несміливо жевріє надія, що може є хтось, хто таки здатен. Тому і відбуваються епізодичні викиди емоцій у вигляді записів у дайрі чи на стіні вконтактику. Але насправді всім пофіг.
Це ж мої емоції, мої думки, відчуття, такі мої.... І я відчуваю потребу ними з кимось поділитися, розділити їх із кимось, та насправді... Егоїзм, так.
Як я можу знати, чи якась людина по той бік монітора взагалі побачила запис? І чи звернула на нього увагу? І ще менша ймовірність того, що хтось насправді зрозумів, що я мала на увазі. Адже, як не крути, пишу я до себе і про себе. Такі собі репліки в порожнечу.
Чесно — мені завжди хотілося мати поруч другу точно таку ж, як я. Двійника. Близнюка. Дзеркало. Можна називати, як хочеться, суті це не міняє, головне — реальну, живу особу. Щоб було кому адресувати висловлене чи невисловлене, було для кого матеріалізувати думки і емоції, які доводиться тримати виключно в собі. Коли це все довго крутиться всередині і не має виходу, стає цілком фізично боляче і хочеться плакати. Не люблю рюмсати — в самої себе на грудях не виплачешся. А навіть якби і було в кого іншого, то соромно. Я ж сильна, все правильно?
Дуже бракує когось, хто розумів би з півслова. З ким можна було б мовчати про одне і те ж. З ким можна було би бути впевненою, що в один і той же момент відчуваєте одне і те саме — ось хто дійсно розумів би. Я ніколи не можу бути впевнена, що розумію людей. Може, я й переоцінюю важливість цього питання, але інакше не можу. Хоча... Насправді... Мені ж також пофіг.
Мені завжди хотілося мати Друга. Але у мене завжди була тільки я сама. Звісно, це означає, що у мене ніколи нікого не було. Але я ж сильна, правильно? Мої правила, граю як хочу. Самотність же теж — свобода?

@музыка: Shinedown – Her Name Is Alice

@настроение: нема

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, моральна фізкультура, мимоволі, депресія

04:02 

Мда. Творча людина і її натхнення, що називається.

Take it easy! ^_^
Нє, ну я звісно розумію, що борщ вийшов дуже смачний, але якого милого було його починати варити о першій годині ночі??!!

@музыка: Helloween - If I Could Fly

@настроение: спати?.. чи все-таки їсти?..

@темы: всяке різне, глюки, маразми, мимоволі, я така, яка я є

04:14 

Сама себе не розумію. Або вдаю, що не розумію.

Take it easy! ^_^
Дивні суперечливі почуття. Мене дві. Чи мені просто комфортно так вважати. Подвійний стандарт? Але я справді не хочу нічого змінювати. Мені так добре. Хіба, може, трішки мало. Можливо, треба було б трохи не так. А хто його зна, як було би краще. Тільки іноді трохи шкода, що час іде так, як іде.

Що ж, дівчинка дуже виросла за останніх кілька років.

@музыка: Doctor Who - Doomsday Theme

@настроение: чогось бракує

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, люди, кантабіле, "К" означає...

05:34 

Нічне відьмакозадротство =)

Take it easy! ^_^
Курррррде, які ж вони противні, ті кікімори!! І звуки противні видають. Ще й налітають полчищами неміряними, так шо фіг проб*єшся.
І королева їхня гадина неймовірно здоровенна і гидотна, і убивається тяжко і напрочуд геморойно. Плюс після кількох спроб уже руки трясуться, так що шанси правильно попасти куди треба знижуються не на жарт.
Але нічо, я вже вияснила правильну методику вбивання тієї гігантської падли комахоподібної, так що скоро їй таки кінець. Коли висплюся =)

А Ґеральт красавєц, джентльмен, шикарний боєць, і ваапщє, срібний меч + груповий стиль — то сила. =)
Плюс я молодець, що прокачувала знаки =)

@музыка: *trollface* Witcher OST - Last Battle

@настроение: задротське

@темы: я така, яка я є, маразми, всяке різне, бавуньки)

11:46 

Take it easy! ^_^
Як це все-таки чудово — прокидатися від теплих променів сонця і кохатися, навіть не розплющуючи очей...

@темы: "К" означає..., Life is GOOD, мимоволі, я така, яка я є

03:34 

Ай-я-яй, замужняя женщіна!... х__х

Take it easy! ^_^
Зараза, я тут зрозуміла, що маю слабкість до невисоких русявих кучерявців із гарними усмішками
і задками...

Нда.

@музыка: Howard Shore - The March of the Ents

@настроение: грайливе

@темы: я така, яка я є, моральна фізкультура, маразми, люди, кантабіле

04:30 

Милі маленькі мрії =)

Take it easy! ^_^
А ми з Миком знайшли квартирку! Однокімнатна, на останньому поверсі, маленька, кухня просто-таки мізерна, ванна також, ремонти треба робити, прибирати охохо скільки. Недорого. Дуже недорого, як на львівські ціни. Близько до центру - пішки можна зайти хвилин за 15-20. Вид з вікна - суперовий (останній поверх, усе-таки).
Вхід з балкону. Там можна поставити кріселка і вигріватися на сонечку.
А ще я плекаю таємну мрію вибратися на дах! Уявляю, який там шикарний буде вид на захід сонця!!!! *___* АААА, хочу-хочу-хоооочууууу!!!! Може, я навіть зможу пити там вечорами чайчик або каву і роздумувати про красу життя?..
А ще ми заведемо кицю (тобто ми ще не знаємо, кого народить кішка моєї сестри, але чомусь хочеться вірити, що то буде таки не кіт =)) і зробимо їй котячу хатку.
А ще там таке миле невеличке віконечко на кухні, на якому можна вирощувати вазонки з гарними квітами.
І я буду ставити кліточку з хом*ячком на підвіконня! ^___^
І буду співати і грати при відкритому вікні, щоб людям, які ходять внизу, було веселіше )
І ми з Миком будемо готувати одне одному сніданки, обіди і вечері, несподівано даруватимемо одне одному милі дрібнички, вечерятимемо при свічках, обнявшись, дивитимемося фільми вечорами. Будемо гуляти допізна, дивитися на зірки з вікна, влаштовувати нічні роверові катання, дружні посиденьки з пивом і піццою на підлозі.
Отака собі буде у нас голуб*ятня, маленька і затишна. Ми будемо там щасливі.

@музыка: Keane

@настроение: затишно-мрійливе

@темы: "К" означає..., Life is GOOD, мимоволі, самокопаннячко, урешііі..., я така, яка я є

16:12 

Ту бі ор нат ту бі?

Take it easy! ^_^
Проблема нумер раз: "Ніхачу учіцца, хачу женіцца".

Проблема нумер два: "Учися, дитино, бо вчитися треба", ібо бакалаврські іспити через місяць приблизно, а там і вступ у магістратуру маячить на горизонті.

Шляхів розв*язання два: або я таки стану супервумен і встигну ВСЕ, або так і залишуся розгільдяєм до сконьчанія своїх днєй і не встигну нічо. І ймовірність обох варіантів - усе ті ж фатальні фіфті-фіфті.

Побачимо.

@музыка: все підряд

@настроение: екзистенційне таке, одначе...

@темы: жизьнь - як зєбра..., конса, моральна фізкультура, я така, яка я є

02:40 

Люуууууди, веснаааа!! =)

Take it easy! ^_^
Раніше початком весни для мене був той день, коли замість зимового взуття я вперше взувала кросівки. Вибігала з дому на зупинку маршрутки така щаслива-щаслива! Ноги ж-бо за зиму звикли до важких шузів з високою підошвою, і в легесеньких кросівках я почувалася так, наче ось підстрибну — і полечууууу.... А стрибати хотілося! Це ж сонечко світить, пташки аж заливаються, шапку "забула вдома", куртка розщіпнута, тепло!... Життя вдалося! =)
Зараз це відчуття не таке гостре. Мабуть, тому, що всю зиму я проходила в гадах і знімати їх навесні не збираюся =) Але тепер остаточний і безповоротний початок весни для мене — це той день, коли я вперше після довгої зимової перерви сідаю на велосипед. Відчуття руху, швидкості, натиску на педалі, зустрічного вітру у волоссі. Швидше, ще швидше, нерозтрачена сила струмує тілом, шукає виходу. Повні легені весняного вітру. Так, оце справжня весна!
Агов, люди, вона вже тут!

@музыка: Keane

@настроение: весняне до неможливості

@темы: Life is GOOD, моральна фізкультура, я люблю свій ровер!, я така, яка я є

02:31 

Take it easy! ^_^
О так! Пиво багато пива і більярд - саме те, що мені було потрібно цього вечора! Ми вставили ВСІХ! *задоволене іде спати*

@музыка: Rammstein

@настроение: вже є

@темы: Life is GOOD, всяке різне, депресія, мимоволі, я така, яка я є

04:05 

Цікава і повчальна пригода на Погулянці))

Take it easy! ^_^
Сьогодні такий веселий день видався!^_^ Особливо одна подія хD
У Львові цими вихідними на Погулянці буде ІІ Міський Фестиваль активного туризму та дозвілля "Манівці". Ми з Микольцею на минулому фестивалі були волонтерами і суддями на велоетапах і нам страшенно сподобалося, то ми й на цей помагати підписалися. А організатори там — люди просто суперові, ще й брали нас на сплав по Стрию на катамаранах. Ой, то було так класно! *_* Я перший раз весло в руках тримала, і позитивних вражень нахапалася на півжиття!
Ну то от. Сьогодні мав бути перший день безпосередньої підготовки до фестивалю. Територію там упорядкувати, організаційні намети розставити і таке всяке. Ми приїхали перед четвертою, думали, що вже запізнилися і там робота давно кипить, та де там! То всьо мало аж після шостої починатися, і нас натомість посадили на байдарку. І так у дітьок тренування на озері, то і нам з ними чому б не повигрібати, мовляв)) А ми і раді! ^_^
Ми позашнуровувалися в рятувальні жилети (у мене чомусь таке завжди стійке враження, що вони з поролону зроблені. Мабуть, правильне-таки враження...), витарабанили байдарку до озера (правда, то більше ставочок, ніж озеро, але місця для греблі вистачає) і погребли)) Намотували кола, намотували, дивилися на водорості, які з-під води ростуть (а вода прозора, все видно. Аж дивно навіть), на дітьок, які льотали по озерцю на каяках і катамаранах, балакали і тішилися життям... А ще бабки навколо нас літали, їх навіть можна було дуже добре роздивитися — такі великі, кольорові і дуже гарні *_* Вперше так близько бабку побачила, десь на відстані 10 см від обличчя *_*
А потім ми навіть виловили з води дуже красиву синю бабку, щоправда, вже мертву, і вирішили забрати її додому і повісити в рамочку на стінку (ну дуже вже вона була красива) і не дивіться на мене як на збоченку!.
Оце повеслували ми і вирішили на берег вилазити. Причалили. Я сиджу, чекаю, поки Микольця вилізе на берег (я на носі сиділа, він на кормі), і тут відчуваю, що "рівень моря" чомусь дуже стрімко наближається з правого борту О_о Не встигла толком зрозуміти, що ж воно таке, а вже скупалася)) А то мій тлумак коханий так із байдарки, виявляється, вилазив, що аж її перевернув. Було би смішно, якби я не згадала, що в мене в кишені мокрих наскрізь джинсів лежить телефон. Розсердилася я, влупила Микольцю по задниці спересердя... Це мене трохи заспокоїло))) Ще би, така задниця ;) А потім таки стало смішно, особливо коли я дивилася, як булькають мої кроси, залишаючи за собою мокрющу доріжку, та ще й дуже кумедно чвакаючи при цьому))
А потім ми сушили на сонечку наші телефони (от же тумани вісімнадцяті, хто ж на воду зі собою телефон бере!), мої 27 гривень як показав досвід, українські гроші відмиваються дуже швидко хD, чвакали кросівками, сміялися самі з себе і їли печивко.
Спершу було мокро і тепло, потім потрохи стало все ж мокро і холодно... Особливо мені, бо Микольця був одягнений у велофутболку і велоштани. От же ж зараза, сам байдарку перевернув, і мало того, що менше за мене змок, так у нього ще й одяг швидше сохне!! хDD От ми і поїхали до Микольці додому сохнути.
Там теж було дуже добре, хоча дехто й намагався протестувати і стверджувати, що я безсовісна)))
Всі мої речі, звісно ж, анітрішки не висохли (воно й не дивно, сухим у мене якимось чудом залишився тільки лівий рукав)), і додому мені довелося їхати в Микольциних штанах, футболці і шкарпетках, та ще у кросівках його мами (40й розмір, у мене 36й =_=). Смішно виглядала шо капець! У штанах втопитися можна, футболка ледь не до колін, шкарпетки як підколінки, кросівки не зовсім, та все ж трохи як ласти... Добре хоч светр запасний я захопила з дому)) Треба буде, мабуть, на такі непередбачувані випадки тримати в коханого вдома кілька своїх речей. А то в чоловічих трусах, скажу я вам, трохи дивно якось ходити... х_х
Так що можна собі на задницю надибати цікаві пригоди навіть посеред міста, зовсім цього не очікуючи ^_^ От тільки бабку шкода — канула на дно озера...

@настроение: веселе

@темы: мимоволі, з приємного, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, Манівці, Life is GOOD, "К" означає..., я така, яка я є

03:05 

ну... я)

Take it easy! ^_^
Сперто із вКонтакту... Ібо фото дуже вже сподобалося)

моя нескромна персона

@темы: я така, яка я є, фото, мимоволі

22:33 

lock Доступ к записи ограничен

Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
19:37 

lock Доступ к записи ограничен

Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
04:08 

...

Take it easy! ^_^
Фактично, мені ніхто більше насправді не потрібен. Крім нього. І це найгірше.

@темы: "К" означає..., депресія, маразми, не чіпайте їжачка, я така, яка я є

03:51 

Просто приємні речі.

Take it easy! ^_^
Я люблю літні зливи. Ось так зненацька вперіщить як з відра, і стаєш моментально мокра як хлющ, і тоді вже все одно, і можна стрибати по калюжах!
Вночі дуже гарно дивитися на блискавки. Коли грім несподівано лускає прямо над головою, аж вуха закладає, а тоді помалу відкочується велетенським колесом.
Люблю великі парасольки із закрученою дерев*яною ручкою, під якими можна ховатися не самій.
А ще мені подобаються бульбашки на калюжах. Якщо добре прислухатися, то можна почути, як вони лускають.
Дощ так приємно шурхотить по шибах. Якщо довго прислухатися до його шепоту, то можна закохатися в цю колискову. Але це особливо гарно восени.
Мокра бруківка подібна на гігантське старе дзеркало. Місто ввечері при світлі ліхтарів милується своїм відображенням, наче красива жінка при світлі свічок у своєму будуарі.

@музыка: шурхіт дощу

@настроение: медитативне

@темы: я така, яка я є, мимоволі, з приємного

03:38 

Досьє))

Take it easy! ^_^
Давненько я тут нічого не писала. Оце щойно згадала, що лежить у мене така штука в чернетках... Давно, взагалі-то, пора було про неї згадати, але як уже є))
Нууу... Словом, 100 фактів про мене... Від Леди Ветер дісталося. Дааавно дісталося. Словом, пишу стільки, скільки придумаю. Щоб не мучити тих, кому не дуже цікаво, ховаю під кат))

100 не 100, а 80 є. Читайте, кому не ліньки.

@музыка: нічна тиша

@настроение: ля-ля-ля... смайлики, смайлики))

@темы: я така, яка я є, я люблю свій ровер!, флешмоб, самокопаннячко, розумності, мимоволі, маразми, всяке різне, "К" означає...

22:57 

Про женськеє насущнеє)

Take it easy! ^_^
Ех, це все людська натура. Весь час чогось хочеться, а коли отримуєш, то знову хочеш ще чогось, а далі ще... От хотіла весни - маю. Тепер хочу літа)) Щоб було тепло, навіть можна, щоб гаряче^^ Так, я теплолюбна тваринка^_^
Люблю, коли надворі тепло, світить сонце, люблю легенький свіжий вітерець у волоссі. Коли можна не боятися змерзнути і ходити без куртки, вдягати футболки, легенькі суконочки чи коротку спідничку... Ага, мені подобаються короткі спіднички^^ І взагалі, чим менше одягу, тим краще) Була б можливість, я б узагалі ходила без нічого
Хоча я люблю гарний одяг. І прикраси теж . І взуття. Була б моя воля, у мене б усяких шмоток на всі випадки життя водилося безмежно!! Ех, жаль, коли фінансові можливості не відповідають бажанням... Хоча, мабуть, це й на краще, бо завалила б усю хату своїми гардеробами. І так уже в шафі ледве поміщаються.
Але вічна дилема одна і та ж: коли туди не заглянь - завжди нема що вдягнути))

@музыка: якийсь рок

@настроение: барахольне, чи що))

@темы: всяке різне, маразми, я така, яка я є

Думки після півночі

главная