Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: мимоволі (список заголовков)
19:42 

Take it easy! ^_^
Відгук про концерт у Львові ^___^

26.02.2013 в 20:09
Пишет Symphony9:

"крізь час і простір"
обзорам
Концерт Cantabile Orchestra музыки по сериалам более, чем прекрасен:heart:__:heart: Я ездила из-за Доктора, но это так волшебно, что хочется смотреть все заявленные сериалы по очереди, или хотя бы послушать осты.
Меня нельзя пускать на такие мероприятия. Еще до того, как кто-то что-то заиграл, турбулентный поток моих эмоций начал резко во мне не помещаться. А потом стало совсем хорошо, потому что все, что начинается так эпично, как опенинг Game of Thrones, не может быть плохим. И внезапно осты Battlestar Galactica удивительно красивы и энергичны. Это действительно надо хоть раз услышать вживую, чтоб аж мурашки по коже. Или просто от прогулок по снеговой жиже я промочила ноги в хлам и уже чувствовала, как поднимается температура:lol:
Докторская сюита была самой длинной, и в тот момент по улыбающимся музыкантам и их вздымающимся смычкам мне казалось, будто они все там заядлые хувианы. На «Rose's Theme» я позорно разрыдалась. А они под музыку еще и картинки показывали, твари безобразные:lol: Только «Doomsday» и пляжа не хватало, чтоб там и остаться в форме 70% жидкости. Но, как и полагается Доктору, это было больше красиво и захватывающе, чем грустно. Зал отозвался, словно только за этим и приходил.
Концовка по сериалам 80-90х максимум ностальгична. «Квантовый скачок», «Магнум», «Альф», «Коломбо», потрясающий роковый опенинг «Баффи». Где мои 10 лет:lol: Хотя бы 13:lol:
Восхитительно с начала до конца:heart:


URL записи


А в Києві нас двічі викликали на "біс", і взагалі була купа докторофанів ^___^
Словом, було чудово, і ті, хто не потрапив до нас на концерт, реально багато втратили)

@темы: Life is GOOD, кантабіле, мимоволі, музика, свято

03:50 

Пост про маленькі радості)

Take it easy! ^_^
На календарі березень, сніг благополучно зійшов майже весь, і тепер око тішать всілякі гидотки, які з-під того снігу повилазили, передмістями життєрадісно літають зграйки кульочків... Невблаганно наступає мила і симпатична рання весна)

А я собі приймаю невеличкими дозами маленькі людські радості типу комп*ютерних забавок та різношерстих серіалів, надихаюся, періодично передивляючись виступи Cantabile Orchestra різноманітної давності, чекаю, коли ж нарешті можна буде без ризику для життя і здоров*я сісти знову на ровер, словом, усіляко тішуся життям. Воно, знаєте, таки ж того варте.

О, а недавно сталася найбільша з маленьких радостей! Мико якимось чином умудрився виміняти в когось за пару своїх старих гальм, колесо, ротор і щось-там-ще-не-пригадую-що фактично новесенький планшетик. Китайський, щоправда, але цілком навіть пристойний. Так що тепер я активно забавляюся тим, що качаю з нету різноманітні книжки і закидаю їх на ту девайсину. Ооооо, нарешті я знову читатиму постійно і всюди! Мені так цього бракувало! Це ж скільки ще у світі непрочитаних гарних книжок! Навіть важко вибрати, з чого почати)

А ще останнім часом за Cantabile Orchestra із гідним подиву завзяттям узялися різномасті телевізійники. Дві передачі уже були, завтра на репетицію приходять знімати з якоїсь третьої. Сміємося, що так, чого доброго, на вулиці впізнавати почнуть ХD Зрештою, було б зовсім непогано, якщо колись ми таки станемо супер-відомими)

Взагалі, я вже чекаю-не дочекаюся, коли ми нарешті поїдемо до Києва з серіальним концертом. Програма шикарна і така "ностальгічна" якась, я б сказала) Цебто давно уже твори з репертуару не викликали в мене аж такої маси позитивних емоцій, та й не лише в мене - весь оркестр тащиться)

Прикріплю-но я сюди ще відео з телевізії, так для повноти позитиву)




@музыка: Battlestar Galactica OST - Aqua Vitae

@настроение: є

@темы: я така, яка я є, моральна фізкультура, мимоволі, люди, кантабіле, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, бавуньки), Life is GOOD

05:14 

Діалог з порожнечею

Take it easy! ^_^
Я це пишу не для того, щоб пожалітися, не заради того, щоб мене втішали чи переконували в тому, що все не так погано. Хтозна, чи воно насправді добре, чи зле, просто... Така людська природа. В душі всім насправді глибоко пофіг на інших. Ми думаємо про себе. І мусимо — інакше хто ж іще про нас подумає? Ми не є тими, ким здаємося, не є тими, кого вдаємо, ми є просто тими, хто ми є, і ніхто не знає нас краще, ніж ми самі.
Хоч деколи я сама не впевнена, чи розумію себе. Але точно знаю, що більше ніхто не здатен зрозуміти. Шкода. Десь глибоко несміливо жевріє надія, що може є хтось, хто таки здатен. Тому і відбуваються епізодичні викиди емоцій у вигляді записів у дайрі чи на стіні вконтактику. Але насправді всім пофіг.
Це ж мої емоції, мої думки, відчуття, такі мої.... І я відчуваю потребу ними з кимось поділитися, розділити їх із кимось, та насправді... Егоїзм, так.
Як я можу знати, чи якась людина по той бік монітора взагалі побачила запис? І чи звернула на нього увагу? І ще менша ймовірність того, що хтось насправді зрозумів, що я мала на увазі. Адже, як не крути, пишу я до себе і про себе. Такі собі репліки в порожнечу.
Чесно — мені завжди хотілося мати поруч другу точно таку ж, як я. Двійника. Близнюка. Дзеркало. Можна називати, як хочеться, суті це не міняє, головне — реальну, живу особу. Щоб було кому адресувати висловлене чи невисловлене, було для кого матеріалізувати думки і емоції, які доводиться тримати виключно в собі. Коли це все довго крутиться всередині і не має виходу, стає цілком фізично боляче і хочеться плакати. Не люблю рюмсати — в самої себе на грудях не виплачешся. А навіть якби і було в кого іншого, то соромно. Я ж сильна, все правильно?
Дуже бракує когось, хто розумів би з півслова. З ким можна було б мовчати про одне і те ж. З ким можна було би бути впевненою, що в один і той же момент відчуваєте одне і те саме — ось хто дійсно розумів би. Я ніколи не можу бути впевнена, що розумію людей. Може, я й переоцінюю важливість цього питання, але інакше не можу. Хоча... Насправді... Мені ж також пофіг.
Мені завжди хотілося мати Друга. Але у мене завжди була тільки я сама. Звісно, це означає, що у мене ніколи нікого не було. Але я ж сильна, правильно? Мої правила, граю як хочу. Самотність же теж — свобода?

@музыка: Shinedown – Her Name Is Alice

@настроение: нема

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, моральна фізкультура, мимоволі, депресія

04:02 

Мда. Творча людина і її натхнення, що називається.

Take it easy! ^_^
Нє, ну я звісно розумію, що борщ вийшов дуже смачний, але якого милого було його починати варити о першій годині ночі??!!

@музыка: Helloween - If I Could Fly

@настроение: спати?.. чи все-таки їсти?..

@темы: всяке різне, глюки, маразми, мимоволі, я така, яка я є

00:20 

Ля-мінор

Take it easy! ^_^
Хочеться слухати сумні пісні, непорушно сидіти мовчки і дивитися кудись удалину — туди, де життя проходить повз мене.

Осінь, це Ти?...

@темы: мимоволі, жизьнь - як зєбра..., моральна фізкультура

11:46 

Take it easy! ^_^
Як це все-таки чудово — прокидатися від теплих променів сонця і кохатися, навіть не розплющуючи очей...

@темы: "К" означає..., Life is GOOD, мимоволі, я така, яка я є

00:34 

Take it easy! ^_^
23:35 

Хіхоньки-хахоньки)

Take it easy! ^_^
Чиста кумедія з тим чоловіченьком. Завів він собі моду балакати уві сні. Ото недавно лежить собі спокійно, сопе-сопе... І тут раптом повертається — і мені на повний голос у саме вухо:
— Я зробив!
Я аж підскочила. Шо таке, де стріляють, думаю.Спеціально мене лякає, безсовісний, чи що?
— Шо зробив? - питаю.
А він мені так впевнено:
— Номери!
Які номери, думаю, можна вночі робити? Перепрацювався, бідака, чи що? Дивлюся — а очі в нього закриті. Капець, уві сні балакає. І головне — на запитання відповідає! =)
— Що за номери, Микусь?
— Серійні номери. — каже таким тоном, ніби це само собою зрозуміло, що номери можуть бути лише серійні, і ніякі інші.
Капець, точно перепрацювався, думаю. Певно, сидить десь зараз уві сні і серійні номери стартових пакетів МТС переписує. Але думаю, перепитаю на всяк випадок)
— Які такі серійні номери, Микусь?
— Крісел.
— Чого-чого?? - не вірю своїм вухам.
— Крісел серійні номери. - бурмоче Мико і перевертається на інший бік.
Мені, ясна річ тут же стало страшенно цікаво, що ж то за крісла такі, і нашо їм серійні номери... Допитувалася я, допитувалася, але коханому чоловіченькові, видно, надоїло відповідати, і він спокійно засопів собі далі.

А не далі як позавчора хихотіла хвилин 15, і ніяк не могла заспокоїтися. Діло було так.
Засиділася я допізна за компом, а Мико раніше спати ліг. Години десь так коло другої вимкнула нарешті комп*ютер, та й вмощуюся до Мика "під крильце". І тут він мені так голосно і чітко:
— Можна поруч, але то буде негарно!
Нє, ну нормально, думаю собі! Законній дружині отако нагло заявляє, що поруч із ним лягати — то негарно!
— Чому негарно? - збираюсь я обурюватися, і розумію, що то ж Микові шось якраз сниться, бо відповідає він мені менторським тоном шось дивне:
— Ну бо то ж негарно, коли один робить, а другий поруч стоїть.
Я вже починаю потрохи здогадуватися, що ж то там негарно, і мене пробиває на хі-хі...
— Що робить, Микусь?
А він покрутив головою і так тихеесенько, сором*язливо так:
— Пішь-пішь-пішь......
Котяра мого реготу таки налякалася... хD

@музыка: Шостакович

@настроение: кумедія

@темы: "К" означає..., глюки, маразми, мимоволі

21:58 

Take it easy! ^_^
Здох комп. Пічалька. Ібо на тому вінчі були всі весільні фотки. Надіюся, вдасться їх звідти якимось макаром видряпати. А поки що я безінтернетна і абсолютно некомп*ютерна. Найбільше давить жаба, що вийшли вже зо 4 нові серії Доктора, а я їх досі не бачила. І невідомо, коли вдасться подивитися. =___=

@темы: всяке різне, жизьнь - як зєбра..., маразми, мимоволі

02:47 

о__________О

Take it easy! ^_^
"... через встрикування живих, але холоднокровних заразків туберкульози з черепахи, недуга була доведена до неактивного стану..."


Наша дияспора мене вбиває.......

@настроение: иииииии......... бакалаврська......

@темы: сесія, мимоволі, маразми

04:30 

Милі маленькі мрії =)

Take it easy! ^_^
А ми з Миком знайшли квартирку! Однокімнатна, на останньому поверсі, маленька, кухня просто-таки мізерна, ванна також, ремонти треба робити, прибирати охохо скільки. Недорого. Дуже недорого, як на львівські ціни. Близько до центру - пішки можна зайти хвилин за 15-20. Вид з вікна - суперовий (останній поверх, усе-таки).
Вхід з балкону. Там можна поставити кріселка і вигріватися на сонечку.
А ще я плекаю таємну мрію вибратися на дах! Уявляю, який там шикарний буде вид на захід сонця!!!! *___* АААА, хочу-хочу-хоооочууууу!!!! Може, я навіть зможу пити там вечорами чайчик або каву і роздумувати про красу життя?..
А ще ми заведемо кицю (тобто ми ще не знаємо, кого народить кішка моєї сестри, але чомусь хочеться вірити, що то буде таки не кіт =)) і зробимо їй котячу хатку.
А ще там таке миле невеличке віконечко на кухні, на якому можна вирощувати вазонки з гарними квітами.
І я буду ставити кліточку з хом*ячком на підвіконня! ^___^
І буду співати і грати при відкритому вікні, щоб людям, які ходять внизу, було веселіше )
І ми з Миком будемо готувати одне одному сніданки, обіди і вечері, несподівано даруватимемо одне одному милі дрібнички, вечерятимемо при свічках, обнявшись, дивитимемося фільми вечорами. Будемо гуляти допізна, дивитися на зірки з вікна, влаштовувати нічні роверові катання, дружні посиденьки з пивом і піццою на підлозі.
Отака собі буде у нас голуб*ятня, маленька і затишна. Ми будемо там щасливі.

@музыка: Keane

@настроение: затишно-мрійливе

@темы: "К" означає..., Life is GOOD, мимоволі, самокопаннячко, урешііі..., я така, яка я є

02:31 

Take it easy! ^_^
О так! Пиво багато пива і більярд - саме те, що мені було потрібно цього вечора! Ми вставили ВСІХ! *задоволене іде спати*

@музыка: Rammstein

@настроение: вже є

@темы: Life is GOOD, всяке різне, депресія, мимоволі, я така, яка я є

04:11 

Оффтоп "про жизьнь"

Take it easy! ^_^
Ой як льоду на дорозі понамерзало багато! І судячи з прогнозу погоди, мінусова температура ще стійко триматиметься. А я завтра стригтися іду... Ще не вистачало, щоб я на каблуках наїб... навернулася х___х

@настроение: невизначене

@темы: мимоволі, маразми, жизьнь - як зєбра..., всяке різне

23:58 

Ох ті дітиська!.. -_-

Take it easy! ^_^
Нє, ну діти — це, звичайно, класно, але ж не в таких кількостях. За цих два дні вони мене задовбали настільки, що в найближчих 3-4 роки я точно дітей не плануватиму)) І кожне підходить що 15 хвилин зі своїм "а можна покататися?...", "а чому не можна?", "а он він катається", "а я тільки одне коло", "ну будь лааааааска" так ніби це "будь ласка" подіє на мене вдесяте за сьогодні >_> . І як тільки даси котромусь проїхатися одне коло, то збігається ще шестеро і знову починається... Та я би не проти — катайтеся на здоров*я, але ж акуратно! а то вже охламони вчора натворили! >_> І не тоді, коли у нас змагання, а то і командам усе поясни, покажи, велики і шоломи роздай, слідкуй, щоб нормально їздили, юзом не гальмували, і людей зайвих із траси позганяй, ще й волонтерів нероздупльонних на позиції порозставляй, а тут ще й ці малята під руки лізуть!!
Навіть боюся думати, що буде завтра... =_=

@настроение: дохла муха... =_=

@темы: маразми, жизьнь - як зєбра..., Манівці, мимоволі

04:05 

Цікава і повчальна пригода на Погулянці))

Take it easy! ^_^
Сьогодні такий веселий день видався!^_^ Особливо одна подія хD
У Львові цими вихідними на Погулянці буде ІІ Міський Фестиваль активного туризму та дозвілля "Манівці". Ми з Микольцею на минулому фестивалі були волонтерами і суддями на велоетапах і нам страшенно сподобалося, то ми й на цей помагати підписалися. А організатори там — люди просто суперові, ще й брали нас на сплав по Стрию на катамаранах. Ой, то було так класно! *_* Я перший раз весло в руках тримала, і позитивних вражень нахапалася на півжиття!
Ну то от. Сьогодні мав бути перший день безпосередньої підготовки до фестивалю. Територію там упорядкувати, організаційні намети розставити і таке всяке. Ми приїхали перед четвертою, думали, що вже запізнилися і там робота давно кипить, та де там! То всьо мало аж після шостої починатися, і нас натомість посадили на байдарку. І так у дітьок тренування на озері, то і нам з ними чому б не повигрібати, мовляв)) А ми і раді! ^_^
Ми позашнуровувалися в рятувальні жилети (у мене чомусь таке завжди стійке враження, що вони з поролону зроблені. Мабуть, правильне-таки враження...), витарабанили байдарку до озера (правда, то більше ставочок, ніж озеро, але місця для греблі вистачає) і погребли)) Намотували кола, намотували, дивилися на водорості, які з-під води ростуть (а вода прозора, все видно. Аж дивно навіть), на дітьок, які льотали по озерцю на каяках і катамаранах, балакали і тішилися життям... А ще бабки навколо нас літали, їх навіть можна було дуже добре роздивитися — такі великі, кольорові і дуже гарні *_* Вперше так близько бабку побачила, десь на відстані 10 см від обличчя *_*
А потім ми навіть виловили з води дуже красиву синю бабку, щоправда, вже мертву, і вирішили забрати її додому і повісити в рамочку на стінку (ну дуже вже вона була красива) і не дивіться на мене як на збоченку!.
Оце повеслували ми і вирішили на берег вилазити. Причалили. Я сиджу, чекаю, поки Микольця вилізе на берег (я на носі сиділа, він на кормі), і тут відчуваю, що "рівень моря" чомусь дуже стрімко наближається з правого борту О_о Не встигла толком зрозуміти, що ж воно таке, а вже скупалася)) А то мій тлумак коханий так із байдарки, виявляється, вилазив, що аж її перевернув. Було би смішно, якби я не згадала, що в мене в кишені мокрих наскрізь джинсів лежить телефон. Розсердилася я, влупила Микольцю по задниці спересердя... Це мене трохи заспокоїло))) Ще би, така задниця ;) А потім таки стало смішно, особливо коли я дивилася, як булькають мої кроси, залишаючи за собою мокрющу доріжку, та ще й дуже кумедно чвакаючи при цьому))
А потім ми сушили на сонечку наші телефони (от же тумани вісімнадцяті, хто ж на воду зі собою телефон бере!), мої 27 гривень як показав досвід, українські гроші відмиваються дуже швидко хD, чвакали кросівками, сміялися самі з себе і їли печивко.
Спершу було мокро і тепло, потім потрохи стало все ж мокро і холодно... Особливо мені, бо Микольця був одягнений у велофутболку і велоштани. От же ж зараза, сам байдарку перевернув, і мало того, що менше за мене змок, так у нього ще й одяг швидше сохне!! хDD От ми і поїхали до Микольці додому сохнути.
Там теж було дуже добре, хоча дехто й намагався протестувати і стверджувати, що я безсовісна)))
Всі мої речі, звісно ж, анітрішки не висохли (воно й не дивно, сухим у мене якимось чудом залишився тільки лівий рукав)), і додому мені довелося їхати в Микольциних штанах, футболці і шкарпетках, та ще у кросівках його мами (40й розмір, у мене 36й =_=). Смішно виглядала шо капець! У штанах втопитися можна, футболка ледь не до колін, шкарпетки як підколінки, кросівки не зовсім, та все ж трохи як ласти... Добре хоч светр запасний я захопила з дому)) Треба буде, мабуть, на такі непередбачувані випадки тримати в коханого вдома кілька своїх речей. А то в чоловічих трусах, скажу я вам, трохи дивно якось ходити... х_х
Так що можна собі на задницю надибати цікаві пригоди навіть посеред міста, зовсім цього не очікуючи ^_^ От тільки бабку шкода — канула на дно озера...

@настроение: веселе

@темы: мимоволі, з приємного, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, Манівці, Life is GOOD, "К" означає..., я така, яка я є

03:05 

ну... я)

Take it easy! ^_^
Сперто із вКонтакту... Ібо фото дуже вже сподобалося)

моя нескромна персона

@темы: я така, яка я є, фото, мимоволі

19:37 

lock Доступ к записи ограничен

Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
03:22 

Будь ласка, хай буде ще хоч трошки літа...

Take it easy! ^_^
Вечори стали холодніші... Чи то просто я такий змерзлюх??
Не хочеться, щоб літо ішло геть. Мені просто не хочеться його відпускати. Хоча, як знати, може воно і залишиться надовше. От якби воно залишилося назавжди...
Але ж це неможливо, пори року завжди у русі. У цьому є щось таке... фатально потрібне та обгрунтоване. Та й кожен сезон по-своєму гарний. От далі буде осінь.
О с і н ь .
Вже у самому слові я бачу плавний політ червоного кленового листочка, його кружляння над головами людей у парку. А ще чую, як зранку тихесенько бринить на вітрі срібляста павутинка з нанизаними намистинками-крапельками. І обов"язково ця меланхолія... Вона теж невід"ємна частина осені...
Зима — це лапатий сніг на фоні темного неба... Танок сніжинок так заворожує, що я могла б дивитися на нього завжди. Треба буде знову спробувати зліпити сніговика, я так давно цього не робила. Взимку чомусь особливо хочеться бути дитиною.
Весна, ох, весна! Мені так би хотілося колись танцювати босою по зарошеній траві...

Так, так, всі вони чудові! Але чому ж я завжди так сумую тільки за літом?...


@настроение: як на фото

@темы: мимоволі, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, моральна фізкультура

03:51 

Просто приємні речі.

Take it easy! ^_^
Я люблю літні зливи. Ось так зненацька вперіщить як з відра, і стаєш моментально мокра як хлющ, і тоді вже все одно, і можна стрибати по калюжах!
Вночі дуже гарно дивитися на блискавки. Коли грім несподівано лускає прямо над головою, аж вуха закладає, а тоді помалу відкочується велетенським колесом.
Люблю великі парасольки із закрученою дерев*яною ручкою, під якими можна ховатися не самій.
А ще мені подобаються бульбашки на калюжах. Якщо добре прислухатися, то можна почути, як вони лускають.
Дощ так приємно шурхотить по шибах. Якщо довго прислухатися до його шепоту, то можна закохатися в цю колискову. Але це особливо гарно восени.
Мокра бруківка подібна на гігантське старе дзеркало. Місто ввечері при світлі ліхтарів милується своїм відображенням, наче красива жінка при світлі свічок у своєму будуарі.

@музыка: шурхіт дощу

@настроение: медитативне

@темы: я така, яка я є, мимоволі, з приємного

00:09 

Флешмоби, що ж іще)

Take it easy! ^_^
Значить, так))
Спочатку оце:
1) Увидев, что вам передали эстафету, тут же сделайте скрин своего рабочего стола. Лучше ничего не изменять, так будет веселее и честнее.
2) Запостите картинку в своем блоге. Если хотите, добавьте краткое пояснение. К примеру, можно рассказать почему у вас так много иконок.
3) Осчастливьте еще 5 человек.

І от мене ощасливила Леди Ветер
ОЦЕ))


А тепер оце:
Вы пишете комментарий, а я в свою очередь даю вам два имени: женское и мужское. Вы пишете про эти имена в своей жизни.
Колись десь у мене вже такий флешмобик проскакував, але оце маю нову порцію)
Від [J]miya~ko[/J] дістала імена Марія та Олексій.
16 рядочків

Від kotaro — Ірина і Микола.
10 рядочків

а ще я дезігн поміняла))
запись создана: 25.06.2010 в 01:36

Вопрос: І як вам той дезігн?
1. Дуже страшно  0  (0%)
2. Так собі  0  (0%)
3. Непогано  2  (50%)
4. Хз, дезігн як дезігн...  0  (0%)
5. Подобається  2  (50%)
6. Нє, роби інший  0  (0%)
Всего: 4

@музыка: Florence and the Machine

@настроение: ностальгійно-замиловане

@темы: флешмоб, самокопаннячко, мимоволі, люди, всяке різне, "К" означає...

Думки після півночі

главная