Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: жизьнь - як зєбра... (список заголовков)
03:50 

Пост про маленькі радості)

Take it easy! ^_^
На календарі березень, сніг благополучно зійшов майже весь, і тепер око тішать всілякі гидотки, які з-під того снігу повилазили, передмістями життєрадісно літають зграйки кульочків... Невблаганно наступає мила і симпатична рання весна)

А я собі приймаю невеличкими дозами маленькі людські радості типу комп*ютерних забавок та різношерстих серіалів, надихаюся, періодично передивляючись виступи Cantabile Orchestra різноманітної давності, чекаю, коли ж нарешті можна буде без ризику для життя і здоров*я сісти знову на ровер, словом, усіляко тішуся життям. Воно, знаєте, таки ж того варте.

О, а недавно сталася найбільша з маленьких радостей! Мико якимось чином умудрився виміняти в когось за пару своїх старих гальм, колесо, ротор і щось-там-ще-не-пригадую-що фактично новесенький планшетик. Китайський, щоправда, але цілком навіть пристойний. Так що тепер я активно забавляюся тим, що качаю з нету різноманітні книжки і закидаю їх на ту девайсину. Ооооо, нарешті я знову читатиму постійно і всюди! Мені так цього бракувало! Це ж скільки ще у світі непрочитаних гарних книжок! Навіть важко вибрати, з чого почати)

А ще останнім часом за Cantabile Orchestra із гідним подиву завзяттям узялися різномасті телевізійники. Дві передачі уже були, завтра на репетицію приходять знімати з якоїсь третьої. Сміємося, що так, чого доброго, на вулиці впізнавати почнуть ХD Зрештою, було б зовсім непогано, якщо колись ми таки станемо супер-відомими)

Взагалі, я вже чекаю-не дочекаюся, коли ми нарешті поїдемо до Києва з серіальним концертом. Програма шикарна і така "ностальгічна" якась, я б сказала) Цебто давно уже твори з репертуару не викликали в мене аж такої маси позитивних емоцій, та й не лише в мене - весь оркестр тащиться)

Прикріплю-но я сюди ще відео з телевізії, так для повноти позитиву)




@музыка: Battlestar Galactica OST - Aqua Vitae

@настроение: є

@темы: я така, яка я є, моральна фізкультура, мимоволі, люди, кантабіле, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, бавуньки), Life is GOOD

04:22 

Уривки, самі лише уривки...

Take it easy! ^_^
Дивний рік. Дуже дивний. Наскільки фантастично чудовим було літо, настільки жахливо депресивною була осінь. І настільки ж дивна і не подібна ні на що зима. Відколи це навіть Green Day почав мені здаватися сумним? Сиджу, слухаю і тихенько депресую. Рідко тут пишу, та й то якийсь суцільний негатив. Скільки збираюся щось записати, але розгублюю всі думки, перш ніж встигну відкрити "новая запись".
Постійно здається, що чогось бракує. Швидше за все, я знаю, чого саме, але ніколи нікому не зізнаюся. Іноді почуваюся так, наче мені років 16-17, не більше. Дурне дитя. Мені в тому віці таки добряче не вистачало такого хорошого шибайголівства підліткового. Така ж була чемна та розумна дитина. От тепер і відгукується.
Важко контактувати з людьми, не знаю, що і як їм казати, як підтримати, як розрадити. Хотілося би підійти, обняти, поплакати разом, але то ж кількасот кілометрів розділяють. Болить за людину, а знайти правильні слова і втиснути їх у кілька друкованих рядочків не вдається. Тому й виходить, що можу хіба помолитися...
Дуже хочеться закритися в кімнаті на кілька днів, нікого не бачити, не чути. Побути наодинці з собою. Прочитати купу товстелезних книжок. Я вже й забула, як це - уявляти, творити власний світ. Треба поїхати в Карпати, там мовчиться найкраще.
Колись я обіцяла собі, що завжди залишатимусь трохи дитиною. Натомість зараз почуваюся таким страшенно незґрабним, вуглуватим, розгубленим підлітком, який наче і хоче, і не хоче подорослішати. То таки трохи боляче - перебудовувати себе, збирати по шматочках, ліпити щось інше з того, що любиш і ненавидиш одночасно.
Але одне я вирішила для себе навічно, і не зміню своєї думки нізащо на світі: люди, знайте, я вас люблю.
От же ідіотський пафос, звідки він узявся?
І ця всюдисуща недоговореність і недозрозумілість. І все наче якась паршива клаптикова ковдра - ніби ціле, але так погано докупи зшите... Хоч би не розгубити ті шматочки.
Нічого, я знаю, що роблю, і в мене все буде добре.

@музыка: Green Day

@настроение: розгубленість і сум*яття

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, люди, жизьнь - як зєбра...

03:17 

Трагєдія ж)

Take it easy! ^_^
Людоньки, дорогесенькі! Трагічно безглуздою смертю сконало моє вірне телєфоніно, а з ним уся телефонна книга канула у Лету. Поможіть виправити сесю історичну несправедливість - поскидайте-но мені свої телефонні нумЕрки...

@темы: всяке різне, жизьнь - як зєбра..., маразми

00:20 

Ля-мінор

Take it easy! ^_^
Хочеться слухати сумні пісні, непорушно сидіти мовчки і дивитися кудись удалину — туди, де життя проходить повз мене.

Осінь, це Ти?...

@темы: мимоволі, жизьнь - як зєбра..., моральна фізкультура

05:04 

Мудак трамвайний

Take it easy! ^_^
Їхала я вчора трамваєм. Сиджу собі спокійно, нікого не рухаю, і тут заходить якесь п*яне мудило, сідає прямо навпроти мене, колінкою так притирається і починає собі, пардон, яйця чухати. Ну, думаю, не біда, може просто машинально якось, всяке буває. Аж нє, бачу, воно наполегливо так заповзялося. Сидить собі з виглядом "і я не я, і хата не моя", а чухає — аж гай шумить. Подивилася я на то чудо та й пересіла, від гріха подалі.
І шо ви думаєтє? Воно пересіда позад мене.
Ну, жизьнь прєкрасна, думаю я собі та й дзвоню Микові, сесю веселу історію розповідати. Посміялися з того, кладу я трубку і тут усвідомлюю, шо якийсь ахтунг. Глип — аж з-за моєї спини непалівно так рука до моєї ж правої вторинної статевої ознаки тягнеться...
Тут я вже не витримала. Повернулася і заявила, що якшо мудило так уже хоче дістати по морді чи, пардон знову ж, по яйцях, які він далі успішно чухав, то я легко можу зараз то влаштувати.
Як не дивно, моментально допомогло. А шкода — так мені рученьки свербіли шось тому ідіотові увередити. Хоча то, певно, так просто з нього не виб*єш.

Зате компостер порадував:


@темы: жизьнь - як зєбра..., люди, маразми, моральна фізкультура

21:58 

Take it easy! ^_^
Здох комп. Пічалька. Ібо на тому вінчі були всі весільні фотки. Надіюся, вдасться їх звідти якимось макаром видряпати. А поки що я безінтернетна і абсолютно некомп*ютерна. Найбільше давить жаба, що вийшли вже зо 4 нові серії Доктора, а я їх досі не бачила. І невідомо, коли вдасться подивитися. =___=

@темы: всяке різне, жизьнь - як зєбра..., маразми, мимоволі

15:24 

Take it easy! ^_^
Здала вчора спец.
Грала хріново.
Поставили "відмінно".
Соромно.

Тепер залишилося написати бакалаврську до понеділка.

А ще до весілля залишилося всього півтора місяця, а нічого не готово... =__=

@музыка: звуки дрельки на балконі

@настроение: напряжне

@темы: жизьнь - як зєбра..., конса, моральна фізкультура, сесія

16:12 

Ту бі ор нат ту бі?

Take it easy! ^_^
Проблема нумер раз: "Ніхачу учіцца, хачу женіцца".

Проблема нумер два: "Учися, дитино, бо вчитися треба", ібо бакалаврські іспити через місяць приблизно, а там і вступ у магістратуру маячить на горизонті.

Шляхів розв*язання два: або я таки стану супервумен і встигну ВСЕ, або так і залишуся розгільдяєм до сконьчанія своїх днєй і не встигну нічо. І ймовірність обох варіантів - усе ті ж фатальні фіфті-фіфті.

Побачимо.

@музыка: все підряд

@настроение: екзистенційне таке, одначе...

@темы: жизьнь - як зєбра..., конса, моральна фізкультура, я така, яка я є

04:11 

Оффтоп "про жизьнь"

Take it easy! ^_^
Ой як льоду на дорозі понамерзало багато! І судячи з прогнозу погоди, мінусова температура ще стійко триматиметься. А я завтра стригтися іду... Ще не вистачало, щоб я на каблуках наїб... навернулася х___х

@настроение: невизначене

@темы: мимоволі, маразми, жизьнь - як зєбра..., всяке різне

23:58 

Ох ті дітиська!.. -_-

Take it easy! ^_^
Нє, ну діти — це, звичайно, класно, але ж не в таких кількостях. За цих два дні вони мене задовбали настільки, що в найближчих 3-4 роки я точно дітей не плануватиму)) І кожне підходить що 15 хвилин зі своїм "а можна покататися?...", "а чому не можна?", "а он він катається", "а я тільки одне коло", "ну будь лааааааска" так ніби це "будь ласка" подіє на мене вдесяте за сьогодні >_> . І як тільки даси котромусь проїхатися одне коло, то збігається ще шестеро і знову починається... Та я би не проти — катайтеся на здоров*я, але ж акуратно! а то вже охламони вчора натворили! >_> І не тоді, коли у нас змагання, а то і командам усе поясни, покажи, велики і шоломи роздай, слідкуй, щоб нормально їздили, юзом не гальмували, і людей зайвих із траси позганяй, ще й волонтерів нероздупльонних на позиції порозставляй, а тут ще й ці малята під руки лізуть!!
Навіть боюся думати, що буде завтра... =_=

@настроение: дохла муха... =_=

@темы: маразми, жизьнь - як зєбра..., Манівці, мимоволі

04:05 

Цікава і повчальна пригода на Погулянці))

Take it easy! ^_^
Сьогодні такий веселий день видався!^_^ Особливо одна подія хD
У Львові цими вихідними на Погулянці буде ІІ Міський Фестиваль активного туризму та дозвілля "Манівці". Ми з Микольцею на минулому фестивалі були волонтерами і суддями на велоетапах і нам страшенно сподобалося, то ми й на цей помагати підписалися. А організатори там — люди просто суперові, ще й брали нас на сплав по Стрию на катамаранах. Ой, то було так класно! *_* Я перший раз весло в руках тримала, і позитивних вражень нахапалася на півжиття!
Ну то от. Сьогодні мав бути перший день безпосередньої підготовки до фестивалю. Територію там упорядкувати, організаційні намети розставити і таке всяке. Ми приїхали перед четвертою, думали, що вже запізнилися і там робота давно кипить, та де там! То всьо мало аж після шостої починатися, і нас натомість посадили на байдарку. І так у дітьок тренування на озері, то і нам з ними чому б не повигрібати, мовляв)) А ми і раді! ^_^
Ми позашнуровувалися в рятувальні жилети (у мене чомусь таке завжди стійке враження, що вони з поролону зроблені. Мабуть, правильне-таки враження...), витарабанили байдарку до озера (правда, то більше ставочок, ніж озеро, але місця для греблі вистачає) і погребли)) Намотували кола, намотували, дивилися на водорості, які з-під води ростуть (а вода прозора, все видно. Аж дивно навіть), на дітьок, які льотали по озерцю на каяках і катамаранах, балакали і тішилися життям... А ще бабки навколо нас літали, їх навіть можна було дуже добре роздивитися — такі великі, кольорові і дуже гарні *_* Вперше так близько бабку побачила, десь на відстані 10 см від обличчя *_*
А потім ми навіть виловили з води дуже красиву синю бабку, щоправда, вже мертву, і вирішили забрати її додому і повісити в рамочку на стінку (ну дуже вже вона була красива) і не дивіться на мене як на збоченку!.
Оце повеслували ми і вирішили на берег вилазити. Причалили. Я сиджу, чекаю, поки Микольця вилізе на берег (я на носі сиділа, він на кормі), і тут відчуваю, що "рівень моря" чомусь дуже стрімко наближається з правого борту О_о Не встигла толком зрозуміти, що ж воно таке, а вже скупалася)) А то мій тлумак коханий так із байдарки, виявляється, вилазив, що аж її перевернув. Було би смішно, якби я не згадала, що в мене в кишені мокрих наскрізь джинсів лежить телефон. Розсердилася я, влупила Микольцю по задниці спересердя... Це мене трохи заспокоїло))) Ще би, така задниця ;) А потім таки стало смішно, особливо коли я дивилася, як булькають мої кроси, залишаючи за собою мокрющу доріжку, та ще й дуже кумедно чвакаючи при цьому))
А потім ми сушили на сонечку наші телефони (от же тумани вісімнадцяті, хто ж на воду зі собою телефон бере!), мої 27 гривень як показав досвід, українські гроші відмиваються дуже швидко хD, чвакали кросівками, сміялися самі з себе і їли печивко.
Спершу було мокро і тепло, потім потрохи стало все ж мокро і холодно... Особливо мені, бо Микольця був одягнений у велофутболку і велоштани. От же ж зараза, сам байдарку перевернув, і мало того, що менше за мене змок, так у нього ще й одяг швидше сохне!! хDD От ми і поїхали до Микольці додому сохнути.
Там теж було дуже добре, хоча дехто й намагався протестувати і стверджувати, що я безсовісна)))
Всі мої речі, звісно ж, анітрішки не висохли (воно й не дивно, сухим у мене якимось чудом залишився тільки лівий рукав)), і додому мені довелося їхати в Микольциних штанах, футболці і шкарпетках, та ще у кросівках його мами (40й розмір, у мене 36й =_=). Смішно виглядала шо капець! У штанах втопитися можна, футболка ледь не до колін, шкарпетки як підколінки, кросівки не зовсім, та все ж трохи як ласти... Добре хоч светр запасний я захопила з дому)) Треба буде, мабуть, на такі непередбачувані випадки тримати в коханого вдома кілька своїх речей. А то в чоловічих трусах, скажу я вам, трохи дивно якось ходити... х_х
Так що можна собі на задницю надибати цікаві пригоди навіть посеред міста, зовсім цього не очікуючи ^_^ От тільки бабку шкода — канула на дно озера...

@настроение: веселе

@темы: мимоволі, з приємного, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, Манівці, Life is GOOD, "К" означає..., я така, яка я є

03:22 

Будь ласка, хай буде ще хоч трошки літа...

Take it easy! ^_^
Вечори стали холодніші... Чи то просто я такий змерзлюх??
Не хочеться, щоб літо ішло геть. Мені просто не хочеться його відпускати. Хоча, як знати, може воно і залишиться надовше. От якби воно залишилося назавжди...
Але ж це неможливо, пори року завжди у русі. У цьому є щось таке... фатально потрібне та обгрунтоване. Та й кожен сезон по-своєму гарний. От далі буде осінь.
О с і н ь .
Вже у самому слові я бачу плавний політ червоного кленового листочка, його кружляння над головами людей у парку. А ще чую, як зранку тихесенько бринить на вітрі срібляста павутинка з нанизаними намистинками-крапельками. І обов"язково ця меланхолія... Вона теж невід"ємна частина осені...
Зима — це лапатий сніг на фоні темного неба... Танок сніжинок так заворожує, що я могла б дивитися на нього завжди. Треба буде знову спробувати зліпити сніговика, я так давно цього не робила. Взимку чомусь особливо хочеться бути дитиною.
Весна, ох, весна! Мені так би хотілося колись танцювати босою по зарошеній траві...

Так, так, всі вони чудові! Але чому ж я завжди так сумую тільки за літом?...


@настроение: як на фото

@темы: мимоволі, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, моральна фізкультура

22:17 

^_^

Take it easy! ^_^
Оце щойно мені подзвонили, і сказали, що сьогодні ми, швидше за все, не їдемо. Я так собі думаю, що там, певно, якісь проблеми з автобусом. Словом, думали, що все буде нарешті ок, а вийшло - як завжди.

Накаркала, чи що?^_^

Їдемо завтра. Виявляється, через те, що візи нам відкрили не з 29го, як ми просили, а з 30го... блін, свинство! А в той час ми вже маємо бути в Бельгії, у нас концерт. То, мабуть, перенесуть концерт. Не будемо ж ми зразу з корабля на бал з автобуса на сцену лізти... Добре, що хоч на конкурс встигаємо. А то, пам*ятаю, в Норвегію на сам конкурс не встигли через те, що нас затримали на митниці і ми не встигли на пором.
Так що поїду я все-таки за кордон, наберуся нових вражень, нафоткаю цифровою мильницею позиченим фотиком купу кадрів, ще може щось там нароблю і повернуся рада і щаслива додому в обійми коханого

Віват подорожі!!!^_^
запись создана: 28.04.2010 в 12:27

@темы: хор, подорож, мимоволі, жизьнь - як зєбра...

05:12 

Take it easy! ^_^
Їду в Бельгію на хоровий конкурс. Завтра. Тобто вже сьогодні. Всього 10 годин залишилось.

Якось я дивно почуваюся. Перед поїздками завжди так. От наче знаєш, що їдеш, наче й чекав, але... не віриться, чи що?.. Не те щоб я страшенно хотіла поїхати, просто якось... Хочеться бути і там і тут одночасно.

Дивно все це. Так швидко. Ось так ішло собі життя, ішло, аж тут раптом - бац, і завтра я вже їду. Все-таки не хочеться. Трохи страшнувато, мабуть.

Хоч ніби й ненадовго, всього на тиждень. Але чомусь на душі так, наче їду кудись на край світу і на півжиття. Дебільне відчуття таке. Ой, як же не хочеться їхати...

Так ніби якщо поїду, то втрачу щось неймовірно важливе, найважливіше в житті... Дурня, звісно, але якось так і почуваюся. Панікерша я. Хоч би все було добре...

І щось зовсім мені паралельно, що ми їдемо на конкурс, що треба бути позитивно налаштованою, що треба прагнути до перемоги, "командний дух" там і все таке... Це неправильно, що мені це все здається абсолютно неважливим. Але я нічого не можу із собою зробити.

Ні, я таки панікую. Хоча таке зі мною вперше. Раніше я завжди раділа, що поїду кудись за кордон, цікаві враження, нові люди, ля-ля-ля... Викладалася на всі сто, щиро вірила, що хор зе бест, ми виграємо і т.д., зазвичай так і ставалося. А зараз...

Хор і далі супер, ну, може, не весь, але майже весь. Нас небагато, але всі молодці, стараються, хор звучить, так ніби нас штук 30. Все класно, співаємо те, що мені подобається, у мене купа соло... Це кайф, особливо коли я в голосі - звучу шикарно і т.д. Але зараз мене це чомусь зовсім не радує. Краще б вони обходилися без мене...

Але ж раніше все було інакше...

Може це все через те, що зараз ніч і я ніяк не можу заснути, а зранку я буду бадьора і весела, у передчутті нового, готова до подорожей хоч би й на край світу. Геть смуток, віват незвідані дороги!! Ех... Страшно.

Все-таки важко їхати кудись далеко, коли залишаєш удома найдорожче...




О Боже, як би мене зараз заспокоїли обійми і слова "Я завжди буду з тобою"...

@настроение: сумно і страшно

@темы: самокопаннячко, подорож, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, жизьнь - як зєбра..., депресія, "К" означає..., хор

21:24 

lock Доступ к записи ограничен

Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
18:50 

...

Take it easy! ^_^
Постійно перебуваю в передчутті весни. Чомусь здається, що саме ця весна буде особливою. Так наче дотепер я не жила по-справжньому, а ось-ось, зовсім скоро... .... я оживу? Чи мене чекає нове народження чогось... нового?... Чи відродження... Мене?..

Останнім часом я стала дуже гостро відчувати життя. Може, тому, що є для кого жити?

@темы: жизьнь - як зєбра..., мимоволі, я така, яка я є

03:20 

^_^

Take it easy! ^_^
Добре бути здоровою!! ^_^

@настроение: хороше ^^

@темы: Life is GOOD, жизьнь - як зєбра..., з приємного

16:40 

Некрасиво, зате правдиво... =__=

Take it easy! ^_^
Як на мене, то найгірша у хворобі не височенна температура;
не постійний кашель, від якого вже у грудях болить;
не те, що в черепну коробку ніби хтось каміння напхав, і тепер воно торохтить при кожному повороті голови;
не те, що і так на очі не бачиш, а вони ще й болять;
не те, що морозить постійно, а ти все одно весь час потієш;
не ватяні руки й ноги, які відмовляються виконувати свою транспортну функцію, ніііі.....
Найгірше те, що насилу доповзши у такому стані до туалету, ти змушений сідати на холодний унітаз .............

@настроение: мляааа....... =__=

@темы: самокопаннячко, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, жизьнь - як зєбра...

14:51 

Бу...

Take it easy! ^_^
Ех, ну чому обов'язково мусить статись якась фігня? От завтра я здаю академ зі спеціальності. Готова, напам'ять знаю, все майже виходить уже (ну як є натхнення, то взагалі звучить чудово)... Але є одна заковика: моя переграна ліва рука вирішила дуже невчасно про себе нагадати... І от сьогодні на репетиції в залі заграла кілька варіацій і зрозуміла, що далі грати не можу. Весело! І що тепер? Щоб рука відпочила і боліти перестала, до завтра грати не можна. А щоб добре заграти завтра, треба хоч би раз нормального переграти всі варіації з початку до кінця. От і виходить замкнене коло...
Лишається тільки сподіватися, що само до завтра пройде. А якщо ні?.. Було б дуже прикро заграти зле тільки через таку дурну причину...
Ех... Так чи інакше, завтра буде видно... >_<

А це так просто, для підняття настрою.=)

Итак, вы олицетворяете собой праздник, имя которому - Ивана Купала
Праздник древний, языческий, пропитанный дымом волшебного, очищающего костра, травяными ароматами, утренней росой на лугу и надеждами девушек, отпускающих венки по рекеimage
Пройти тест

@музыка: Бетовен - 32 варіації до-мінор

@настроение: *надулося і сидить собі*

@темы: музика, моральна фізкультура, конса, жизьнь - як зєбра..., тести

22:36 

Відкрила Америку =РР

Take it easy! ^_^
Хе-хе, тепер у мене в арсеналі є ще один спосіб проти усяких депресняків. І то спосіб просто чудовий, скажу я вам... =Р

@музыка: Kеаnе

@настроение: хммм...ммм....мм... *єхидно посміхається*

@темы: "К" означає..., Life is GOOD, жизьнь - як зєбра..., я така, яка я є

Думки після півночі

главная