Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: моральна фізкультура (список заголовков)
03:50 

Пост про маленькі радості)

Take it easy! ^_^
На календарі березень, сніг благополучно зійшов майже весь, і тепер око тішать всілякі гидотки, які з-під того снігу повилазили, передмістями життєрадісно літають зграйки кульочків... Невблаганно наступає мила і симпатична рання весна)

А я собі приймаю невеличкими дозами маленькі людські радості типу комп*ютерних забавок та різношерстих серіалів, надихаюся, періодично передивляючись виступи Cantabile Orchestra різноманітної давності, чекаю, коли ж нарешті можна буде без ризику для життя і здоров*я сісти знову на ровер, словом, усіляко тішуся життям. Воно, знаєте, таки ж того варте.

О, а недавно сталася найбільша з маленьких радостей! Мико якимось чином умудрився виміняти в когось за пару своїх старих гальм, колесо, ротор і щось-там-ще-не-пригадую-що фактично новесенький планшетик. Китайський, щоправда, але цілком навіть пристойний. Так що тепер я активно забавляюся тим, що качаю з нету різноманітні книжки і закидаю їх на ту девайсину. Ооооо, нарешті я знову читатиму постійно і всюди! Мені так цього бракувало! Це ж скільки ще у світі непрочитаних гарних книжок! Навіть важко вибрати, з чого почати)

А ще останнім часом за Cantabile Orchestra із гідним подиву завзяттям узялися різномасті телевізійники. Дві передачі уже були, завтра на репетицію приходять знімати з якоїсь третьої. Сміємося, що так, чого доброго, на вулиці впізнавати почнуть ХD Зрештою, було б зовсім непогано, якщо колись ми таки станемо супер-відомими)

Взагалі, я вже чекаю-не дочекаюся, коли ми нарешті поїдемо до Києва з серіальним концертом. Програма шикарна і така "ностальгічна" якась, я б сказала) Цебто давно уже твори з репертуару не викликали в мене аж такої маси позитивних емоцій, та й не лише в мене - весь оркестр тащиться)

Прикріплю-но я сюди ще відео з телевізії, так для повноти позитиву)




@музыка: Battlestar Galactica OST - Aqua Vitae

@настроение: є

@темы: я така, яка я є, моральна фізкультура, мимоволі, люди, кантабіле, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, бавуньки), Life is GOOD

04:22 

Уривки, самі лише уривки...

Take it easy! ^_^
Дивний рік. Дуже дивний. Наскільки фантастично чудовим було літо, настільки жахливо депресивною була осінь. І настільки ж дивна і не подібна ні на що зима. Відколи це навіть Green Day почав мені здаватися сумним? Сиджу, слухаю і тихенько депресую. Рідко тут пишу, та й то якийсь суцільний негатив. Скільки збираюся щось записати, але розгублюю всі думки, перш ніж встигну відкрити "новая запись".
Постійно здається, що чогось бракує. Швидше за все, я знаю, чого саме, але ніколи нікому не зізнаюся. Іноді почуваюся так, наче мені років 16-17, не більше. Дурне дитя. Мені в тому віці таки добряче не вистачало такого хорошого шибайголівства підліткового. Така ж була чемна та розумна дитина. От тепер і відгукується.
Важко контактувати з людьми, не знаю, що і як їм казати, як підтримати, як розрадити. Хотілося би підійти, обняти, поплакати разом, але то ж кількасот кілометрів розділяють. Болить за людину, а знайти правильні слова і втиснути їх у кілька друкованих рядочків не вдається. Тому й виходить, що можу хіба помолитися...
Дуже хочеться закритися в кімнаті на кілька днів, нікого не бачити, не чути. Побути наодинці з собою. Прочитати купу товстелезних книжок. Я вже й забула, як це - уявляти, творити власний світ. Треба поїхати в Карпати, там мовчиться найкраще.
Колись я обіцяла собі, що завжди залишатимусь трохи дитиною. Натомість зараз почуваюся таким страшенно незґрабним, вуглуватим, розгубленим підлітком, який наче і хоче, і не хоче подорослішати. То таки трохи боляче - перебудовувати себе, збирати по шматочках, ліпити щось інше з того, що любиш і ненавидиш одночасно.
Але одне я вирішила для себе навічно, і не зміню своєї думки нізащо на світі: люди, знайте, я вас люблю.
От же ідіотський пафос, звідки він узявся?
І ця всюдисуща недоговореність і недозрозумілість. І все наче якась паршива клаптикова ковдра - ніби ціле, але так погано докупи зшите... Хоч би не розгубити ті шматочки.
Нічого, я знаю, що роблю, і в мене все буде добре.

@музыка: Green Day

@настроение: розгубленість і сум*яття

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, люди, жизьнь - як зєбра...

05:14 

Діалог з порожнечею

Take it easy! ^_^
Я це пишу не для того, щоб пожалітися, не заради того, щоб мене втішали чи переконували в тому, що все не так погано. Хтозна, чи воно насправді добре, чи зле, просто... Така людська природа. В душі всім насправді глибоко пофіг на інших. Ми думаємо про себе. І мусимо — інакше хто ж іще про нас подумає? Ми не є тими, ким здаємося, не є тими, кого вдаємо, ми є просто тими, хто ми є, і ніхто не знає нас краще, ніж ми самі.
Хоч деколи я сама не впевнена, чи розумію себе. Але точно знаю, що більше ніхто не здатен зрозуміти. Шкода. Десь глибоко несміливо жевріє надія, що може є хтось, хто таки здатен. Тому і відбуваються епізодичні викиди емоцій у вигляді записів у дайрі чи на стіні вконтактику. Але насправді всім пофіг.
Це ж мої емоції, мої думки, відчуття, такі мої.... І я відчуваю потребу ними з кимось поділитися, розділити їх із кимось, та насправді... Егоїзм, так.
Як я можу знати, чи якась людина по той бік монітора взагалі побачила запис? І чи звернула на нього увагу? І ще менша ймовірність того, що хтось насправді зрозумів, що я мала на увазі. Адже, як не крути, пишу я до себе і про себе. Такі собі репліки в порожнечу.
Чесно — мені завжди хотілося мати поруч другу точно таку ж, як я. Двійника. Близнюка. Дзеркало. Можна називати, як хочеться, суті це не міняє, головне — реальну, живу особу. Щоб було кому адресувати висловлене чи невисловлене, було для кого матеріалізувати думки і емоції, які доводиться тримати виключно в собі. Коли це все довго крутиться всередині і не має виходу, стає цілком фізично боляче і хочеться плакати. Не люблю рюмсати — в самої себе на грудях не виплачешся. А навіть якби і було в кого іншого, то соромно. Я ж сильна, все правильно?
Дуже бракує когось, хто розумів би з півслова. З ким можна було б мовчати про одне і те ж. З ким можна було би бути впевненою, що в один і той же момент відчуваєте одне і те саме — ось хто дійсно розумів би. Я ніколи не можу бути впевнена, що розумію людей. Може, я й переоцінюю важливість цього питання, але інакше не можу. Хоча... Насправді... Мені ж також пофіг.
Мені завжди хотілося мати Друга. Але у мене завжди була тільки я сама. Звісно, це означає, що у мене ніколи нікого не було. Але я ж сильна, правильно? Мої правила, граю як хочу. Самотність же теж — свобода?

@музыка: Shinedown – Her Name Is Alice

@настроение: нема

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, моральна фізкультура, мимоволі, депресія

03:17 

Take it easy! ^_^
Редагую текст на завтрашній (хоча... вже сьогоднішній) концерт. Почуваюся чомусь так, ніби ще раз пишу бакалаврську... А тексту ж усього лише півтори сторінки.
Шукати слова - дуже марудна справа.

@музыка: Doctor Who - Doomsday Theme

@настроение: спаааааати.... =____=

@темы: розумності, моральна фізкультура, кантабіле, глюки, всяке різне

04:14 

Сама себе не розумію. Або вдаю, що не розумію.

Take it easy! ^_^
Дивні суперечливі почуття. Мене дві. Чи мені просто комфортно так вважати. Подвійний стандарт? Але я справді не хочу нічого змінювати. Мені так добре. Хіба, може, трішки мало. Можливо, треба було б трохи не так. А хто його зна, як було би краще. Тільки іноді трохи шкода, що час іде так, як іде.

Що ж, дівчинка дуже виросла за останніх кілька років.

@музыка: Doctor Who - Doomsday Theme

@настроение: чогось бракує

@темы: я така, яка я є, самокопаннячко, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, люди, кантабіле, "К" означає...

00:20 

Ля-мінор

Take it easy! ^_^
Хочеться слухати сумні пісні, непорушно сидіти мовчки і дивитися кудись удалину — туди, де життя проходить повз мене.

Осінь, це Ти?...

@темы: мимоволі, жизьнь - як зєбра..., моральна фізкультура

03:34 

Ай-я-яй, замужняя женщіна!... х__х

Take it easy! ^_^
Зараза, я тут зрозуміла, що маю слабкість до невисоких русявих кучерявців із гарними усмішками
і задками...

Нда.

@музыка: Howard Shore - The March of the Ents

@настроение: грайливе

@темы: я така, яка я є, моральна фізкультура, маразми, люди, кантабіле

05:04 

Мудак трамвайний

Take it easy! ^_^
Їхала я вчора трамваєм. Сиджу собі спокійно, нікого не рухаю, і тут заходить якесь п*яне мудило, сідає прямо навпроти мене, колінкою так притирається і починає собі, пардон, яйця чухати. Ну, думаю, не біда, може просто машинально якось, всяке буває. Аж нє, бачу, воно наполегливо так заповзялося. Сидить собі з виглядом "і я не я, і хата не моя", а чухає — аж гай шумить. Подивилася я на то чудо та й пересіла, від гріха подалі.
І шо ви думаєтє? Воно пересіда позад мене.
Ну, жизьнь прєкрасна, думаю я собі та й дзвоню Микові, сесю веселу історію розповідати. Посміялися з того, кладу я трубку і тут усвідомлюю, шо якийсь ахтунг. Глип — аж з-за моєї спини непалівно так рука до моєї ж правої вторинної статевої ознаки тягнеться...
Тут я вже не витримала. Повернулася і заявила, що якшо мудило так уже хоче дістати по морді чи, пардон знову ж, по яйцях, які він далі успішно чухав, то я легко можу зараз то влаштувати.
Як не дивно, моментально допомогло. А шкода — так мені рученьки свербіли шось тому ідіотові увередити. Хоча то, певно, так просто з нього не виб*єш.

Зате компостер порадував:


@темы: жизьнь - як зєбра..., люди, маразми, моральна фізкультура

15:24 

Take it easy! ^_^
Здала вчора спец.
Грала хріново.
Поставили "відмінно".
Соромно.

Тепер залишилося написати бакалаврську до понеділка.

А ще до весілля залишилося всього півтора місяця, а нічого не готово... =__=

@музыка: звуки дрельки на балконі

@настроение: напряжне

@темы: жизьнь - як зєбра..., конса, моральна фізкультура, сесія

16:12 

Ту бі ор нат ту бі?

Take it easy! ^_^
Проблема нумер раз: "Ніхачу учіцца, хачу женіцца".

Проблема нумер два: "Учися, дитино, бо вчитися треба", ібо бакалаврські іспити через місяць приблизно, а там і вступ у магістратуру маячить на горизонті.

Шляхів розв*язання два: або я таки стану супервумен і встигну ВСЕ, або так і залишуся розгільдяєм до сконьчанія своїх днєй і не встигну нічо. І ймовірність обох варіантів - усе ті ж фатальні фіфті-фіфті.

Побачимо.

@музыка: все підряд

@настроение: екзистенційне таке, одначе...

@темы: жизьнь - як зєбра..., конса, моральна фізкультура, я така, яка я є

02:40 

Люуууууди, веснаааа!! =)

Take it easy! ^_^
Раніше початком весни для мене був той день, коли замість зимового взуття я вперше взувала кросівки. Вибігала з дому на зупинку маршрутки така щаслива-щаслива! Ноги ж-бо за зиму звикли до важких шузів з високою підошвою, і в легесеньких кросівках я почувалася так, наче ось підстрибну — і полечууууу.... А стрибати хотілося! Це ж сонечко світить, пташки аж заливаються, шапку "забула вдома", куртка розщіпнута, тепло!... Життя вдалося! =)
Зараз це відчуття не таке гостре. Мабуть, тому, що всю зиму я проходила в гадах і знімати їх навесні не збираюся =) Але тепер остаточний і безповоротний початок весни для мене — це той день, коли я вперше після довгої зимової перерви сідаю на велосипед. Відчуття руху, швидкості, натиску на педалі, зустрічного вітру у волоссі. Швидше, ще швидше, нерозтрачена сила струмує тілом, шукає виходу. Повні легені весняного вітру. Так, оце справжня весна!
Агов, люди, вона вже тут!

@музыка: Keane

@настроение: весняне до неможливості

@темы: Life is GOOD, моральна фізкультура, я люблю свій ровер!, я така, яка я є

03:32 

Олів*є Мессіан - "20 поглядів на Ісуса-немовля"

Take it easy! ^_^
Курча ляґа, як то можна було таку музику писати? Я ж тепер цілу ніч буду уві сні складні теологічно-філософські питання вирішувати! Це якщо ше засну... х____х

@музыка: Olivier Messiaen - Vingt Regards sur l'Enfant-Jésus

@настроение: дивне

@темы: музика, моральна фізкультура, конса, глюки, всяке різне

19:37 

lock Доступ к записи ограничен

Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
03:22 

Будь ласка, хай буде ще хоч трошки літа...

Take it easy! ^_^
Вечори стали холодніші... Чи то просто я такий змерзлюх??
Не хочеться, щоб літо ішло геть. Мені просто не хочеться його відпускати. Хоча, як знати, може воно і залишиться надовше. От якби воно залишилося назавжди...
Але ж це неможливо, пори року завжди у русі. У цьому є щось таке... фатально потрібне та обгрунтоване. Та й кожен сезон по-своєму гарний. От далі буде осінь.
О с і н ь .
Вже у самому слові я бачу плавний політ червоного кленового листочка, його кружляння над головами людей у парку. А ще чую, як зранку тихесенько бринить на вітрі срібляста павутинка з нанизаними намистинками-крапельками. І обов"язково ця меланхолія... Вона теж невід"ємна частина осені...
Зима — це лапатий сніг на фоні темного неба... Танок сніжинок так заворожує, що я могла б дивитися на нього завжди. Треба буде знову спробувати зліпити сніговика, я так давно цього не робила. Взимку чомусь особливо хочеться бути дитиною.
Весна, ох, весна! Мені так би хотілося колись танцювати босою по зарошеній траві...

Так, так, всі вони чудові! Але чому ж я завжди так сумую тільки за літом?...


@настроение: як на фото

@темы: мимоволі, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, моральна фізкультура

05:12 

Take it easy! ^_^
Їду в Бельгію на хоровий конкурс. Завтра. Тобто вже сьогодні. Всього 10 годин залишилось.

Якось я дивно почуваюся. Перед поїздками завжди так. От наче знаєш, що їдеш, наче й чекав, але... не віриться, чи що?.. Не те щоб я страшенно хотіла поїхати, просто якось... Хочеться бути і там і тут одночасно.

Дивно все це. Так швидко. Ось так ішло собі життя, ішло, аж тут раптом - бац, і завтра я вже їду. Все-таки не хочеться. Трохи страшнувато, мабуть.

Хоч ніби й ненадовго, всього на тиждень. Але чомусь на душі так, наче їду кудись на край світу і на півжиття. Дебільне відчуття таке. Ой, як же не хочеться їхати...

Так ніби якщо поїду, то втрачу щось неймовірно важливе, найважливіше в житті... Дурня, звісно, але якось так і почуваюся. Панікерша я. Хоч би все було добре...

І щось зовсім мені паралельно, що ми їдемо на конкурс, що треба бути позитивно налаштованою, що треба прагнути до перемоги, "командний дух" там і все таке... Це неправильно, що мені це все здається абсолютно неважливим. Але я нічого не можу із собою зробити.

Ні, я таки панікую. Хоча таке зі мною вперше. Раніше я завжди раділа, що поїду кудись за кордон, цікаві враження, нові люди, ля-ля-ля... Викладалася на всі сто, щиро вірила, що хор зе бест, ми виграємо і т.д., зазвичай так і ставалося. А зараз...

Хор і далі супер, ну, може, не весь, але майже весь. Нас небагато, але всі молодці, стараються, хор звучить, так ніби нас штук 30. Все класно, співаємо те, що мені подобається, у мене купа соло... Це кайф, особливо коли я в голосі - звучу шикарно і т.д. Але зараз мене це чомусь зовсім не радує. Краще б вони обходилися без мене...

Але ж раніше все було інакше...

Може це все через те, що зараз ніч і я ніяк не можу заснути, а зранку я буду бадьора і весела, у передчутті нового, готова до подорожей хоч би й на край світу. Геть смуток, віват незвідані дороги!! Ех... Страшно.

Все-таки важко їхати кудись далеко, коли залишаєш удома найдорожче...




О Боже, як би мене зараз заспокоїли обійми і слова "Я завжди буду з тобою"...

@настроение: сумно і страшно

@темы: самокопаннячко, подорож, не чіпайте їжачка, моральна фізкультура, жизьнь - як зєбра..., депресія, "К" означає..., хор

03:55 

lock Доступ к записи ограничен

Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
03:54 

Трохи про зв'язок душі з музикою

Take it easy! ^_^
Поганий з мене музикант. На концерти останнім часом рідко ходжу. Проте вчора хм, вже вчора? ну так, правильно, північ уже давно минула... коханому таки вдалося вивести мене в люди. Себто в музей Соломії Крушельницької на зустріч з Оксаною Кровицькою. Виглядало це дійство як невеличкий концерт для друзів та родини. Все-таки, її не часто побачиш у Львові, та й узагалі в Україні (солістка Нью-Йорк Сіті Опера, як-не-як. І за сумісництвом тітка Микольці))) Ех, відвикла я вже від хороших вокалістів... І драматичне сопрано у нас не так часто почуєш. Та й прямо-таки вся майбутня дорога родина горіла бажанням мене на цьому концерті бачити)) І я їх бачити теж дуже хотіла - чудові люди! капець, я їх всіх уже люблю! Сама від себе в шоці... о_о Словом, на концерт я пішла, і дуже з цього рада.

Все-таки музика - найпрекрасніше з мистецтв. Жодні слова не здатні викликати такі емоції, які музика викликає кількома звуками. І дивно - хоч я наче ціле життя перебуваю з нею у щонайближчих стосунках, та лише іноді мені вдається пережити такі фантастичні відчуття під час концерту. Мабуть, занадто добре знаю "технічний бік справи", надто по-професійному сприймаю... Фактично, часто важко абстрагуватися від суто "музикантської" оцінки виконання і просто насолоджуватися красою музики. Для цього потрібно, щоб виконання було настільки майстерним, щоб не було до чого вчепитися щоб ніщо не заважало, не відволікало від музики.

Але є твори, які самі по собі, незалежно від виконання, викликають у мене такі неймовірно сильні почуття, що мене буквально розриває на шматочки. Я переживаю кожну фразу, кожнісінький звук дуже сильно, надзвичайно виразно відчуваю їхній зміст, напругу, інтонацію, найтонші деталі. Я живу цією музикою і разом із нею.

Один із таких творів - арія Чіо-Чіо-сан. Пуччіні - це взагалі окрема тема, його опери вганяють мене у дикий захват, а "Мадам Баттерфляй"...... "Мадам Баттерфляй" викликає тихе благоговіння, якесь майже містичне захоплення. Арія Чіо-Чіо-сан - навіть не просто улюблена, вона для мене майже священна. Кожен її звук несе в собі стільки емоцій, що спокійно слухати її я не можу.

А та арія, яку я почула на концерті......
Я півжиття пережила під час неї! Такий драматизм, така гра, такі емоції, ТАКИЙ СПІВ! Це було навіть не виконання, ні, це справжні почуття, справжні слова, справжнє життя!

Я ще ніколи не плакала під час концерту...

@музыка: Джакомо Пуччіні

@настроение: блаженне

@темы: самокопаннячко, розумності, музика, моральна фізкультура, мимоволі, всяке різне

01:33 

о_О

Take it easy! ^_^
І чого мені так подобаються хлопці в сорочках???.......

@настроение: замріяне

@темы: "К" означає..., маразми, моральна фізкультура, самокопаннячко

02:52 

Ех, схаменутись би пора...

Take it easy! ^_^
Ото прогрес! Лягаю спати не о 4тій, а о 2гій ночі... Х_Х
І шо я роблю, шо ніколи нормально виспатись не виходить??..

@настроение: мляаа, знову те саме... х_х

@темы: моральна фізкультура, глюки, всяке різне

04:35 

Знову нахлинуло...

Take it easy! ^_^
І чому на мене натхнення нападає тільки вночі?! Та ще й так пізно... Не знаю, що воно в результаті вийшло, але воно дооовге... А ще в мене від холоду цокотять зуби. От нема чого курити на балконі посеред ночі!..


Так-так, хоч як це не трагічно, я досі сплю з іграшками.
Але ж як приємно було хоч раз уночі обіймати замість ведмедика ТЕБЕ!...

@музыка: нічна тиша

@настроение: ех...

@темы: моральна фізкультура, з приємного, глюки, "К" означає...

Думки після півночі

главная