Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: манівці (список заголовков)
23:21 

Take it easy! ^_^
Так, на Чорному Черемоші бистра вода і неймовірно прекрасні зорі, на Десні зграї ненажерливих комарів і багато простору...
Поглянемо, як там на Тисі!

@темы: Life is GOOD, Манівці, подорож

23:58 

Ох ті дітиська!.. -_-

Take it easy! ^_^
Нє, ну діти — це, звичайно, класно, але ж не в таких кількостях. За цих два дні вони мене задовбали настільки, що в найближчих 3-4 роки я точно дітей не плануватиму)) І кожне підходить що 15 хвилин зі своїм "а можна покататися?...", "а чому не можна?", "а он він катається", "а я тільки одне коло", "ну будь лааааааска" так ніби це "будь ласка" подіє на мене вдесяте за сьогодні >_> . І як тільки даси котромусь проїхатися одне коло, то збігається ще шестеро і знову починається... Та я би не проти — катайтеся на здоров*я, але ж акуратно! а то вже охламони вчора натворили! >_> І не тоді, коли у нас змагання, а то і командам усе поясни, покажи, велики і шоломи роздай, слідкуй, щоб нормально їздили, юзом не гальмували, і людей зайвих із траси позганяй, ще й волонтерів нероздупльонних на позиції порозставляй, а тут ще й ці малята під руки лізуть!!
Навіть боюся думати, що буде завтра... =_=

@настроение: дохла муха... =_=

@темы: маразми, жизьнь - як зєбра..., Манівці, мимоволі

04:05 

Цікава і повчальна пригода на Погулянці))

Take it easy! ^_^
Сьогодні такий веселий день видався!^_^ Особливо одна подія хD
У Львові цими вихідними на Погулянці буде ІІ Міський Фестиваль активного туризму та дозвілля "Манівці". Ми з Микольцею на минулому фестивалі були волонтерами і суддями на велоетапах і нам страшенно сподобалося, то ми й на цей помагати підписалися. А організатори там — люди просто суперові, ще й брали нас на сплав по Стрию на катамаранах. Ой, то було так класно! *_* Я перший раз весло в руках тримала, і позитивних вражень нахапалася на півжиття!
Ну то от. Сьогодні мав бути перший день безпосередньої підготовки до фестивалю. Територію там упорядкувати, організаційні намети розставити і таке всяке. Ми приїхали перед четвертою, думали, що вже запізнилися і там робота давно кипить, та де там! То всьо мало аж після шостої починатися, і нас натомість посадили на байдарку. І так у дітьок тренування на озері, то і нам з ними чому б не повигрібати, мовляв)) А ми і раді! ^_^
Ми позашнуровувалися в рятувальні жилети (у мене чомусь таке завжди стійке враження, що вони з поролону зроблені. Мабуть, правильне-таки враження...), витарабанили байдарку до озера (правда, то більше ставочок, ніж озеро, але місця для греблі вистачає) і погребли)) Намотували кола, намотували, дивилися на водорості, які з-під води ростуть (а вода прозора, все видно. Аж дивно навіть), на дітьок, які льотали по озерцю на каяках і катамаранах, балакали і тішилися життям... А ще бабки навколо нас літали, їх навіть можна було дуже добре роздивитися — такі великі, кольорові і дуже гарні *_* Вперше так близько бабку побачила, десь на відстані 10 см від обличчя *_*
А потім ми навіть виловили з води дуже красиву синю бабку, щоправда, вже мертву, і вирішили забрати її додому і повісити в рамочку на стінку (ну дуже вже вона була красива) і не дивіться на мене як на збоченку!.
Оце повеслували ми і вирішили на берег вилазити. Причалили. Я сиджу, чекаю, поки Микольця вилізе на берег (я на носі сиділа, він на кормі), і тут відчуваю, що "рівень моря" чомусь дуже стрімко наближається з правого борту О_о Не встигла толком зрозуміти, що ж воно таке, а вже скупалася)) А то мій тлумак коханий так із байдарки, виявляється, вилазив, що аж її перевернув. Було би смішно, якби я не згадала, що в мене в кишені мокрих наскрізь джинсів лежить телефон. Розсердилася я, влупила Микольцю по задниці спересердя... Це мене трохи заспокоїло))) Ще би, така задниця ;) А потім таки стало смішно, особливо коли я дивилася, як булькають мої кроси, залишаючи за собою мокрющу доріжку, та ще й дуже кумедно чвакаючи при цьому))
А потім ми сушили на сонечку наші телефони (от же тумани вісімнадцяті, хто ж на воду зі собою телефон бере!), мої 27 гривень як показав досвід, українські гроші відмиваються дуже швидко хD, чвакали кросівками, сміялися самі з себе і їли печивко.
Спершу було мокро і тепло, потім потрохи стало все ж мокро і холодно... Особливо мені, бо Микольця був одягнений у велофутболку і велоштани. От же ж зараза, сам байдарку перевернув, і мало того, що менше за мене змок, так у нього ще й одяг швидше сохне!! хDD От ми і поїхали до Микольці додому сохнути.
Там теж було дуже добре, хоча дехто й намагався протестувати і стверджувати, що я безсовісна)))
Всі мої речі, звісно ж, анітрішки не висохли (воно й не дивно, сухим у мене якимось чудом залишився тільки лівий рукав)), і додому мені довелося їхати в Микольциних штанах, футболці і шкарпетках, та ще у кросівках його мами (40й розмір, у мене 36й =_=). Смішно виглядала шо капець! У штанах втопитися можна, футболка ледь не до колін, шкарпетки як підколінки, кросівки не зовсім, та все ж трохи як ласти... Добре хоч светр запасний я захопила з дому)) Треба буде, мабуть, на такі непередбачувані випадки тримати в коханого вдома кілька своїх речей. А то в чоловічих трусах, скажу я вам, трохи дивно якось ходити... х_х
Так що можна собі на задницю надибати цікаві пригоди навіть посеред міста, зовсім цього не очікуючи ^_^ От тільки бабку шкода — канула на дно озера...

@настроение: веселе

@темы: мимоволі, з приємного, жизьнь - як зєбра..., всяке різне, Манівці, Life is GOOD, "К" означає..., я така, яка я є

Думки після півночі

главная