пятница, 21 января 2011
Take it easy! ^_^
О так! Пиво багато пива і більярд - саме те, що мені було потрібно цього вечора! Ми вставили ВСІХ! *задоволене іде спати*
суббота, 08 января 2011
Take it easy! ^_^
Аааа, колядки, колядки, у голові колядки!!! Небо і земля, небо і земля нині торжествують, ангели, люди, ангели, люди весело празнують...
І ще ноги гудуть досі х_х Христос родився, Бог воплотився, ангели співають, Царіє вітають, поклін віддають, пастиріє грають.....
Находили, певно, кілометрів зо 20, або й більше... Та ні, таки точно більше. ...чудо, чудо повідають.
І завтра те саме буде. Ангел з неба пастирям ся являє, і веселу їм новину звіщає. Слава во вишніх Богу, слава во вишніх Богу.....
Але це дуже класно, чесне слово!! ...і мир всім на землі...
Без колядування і Різдво - не Різдво. Для мене так точно. Цього року, правда, вертеп збирати вже не хотілося. Причини на те, на жаль, знайшлися ще минулого року. Але ломка - вона така ломка)) Не можу без колядок і все! Особливо коли приходимо в хату, а нас там так слухають уважно, підспівують, тішаться страшенно, дякують... І ми самі кайфуємо від того, що класно звучимо, і від того, що людям радісно. Все-таки реакція слухачів - це для музикантів дуже важливо. Навіть якщо вони і не зовсім за своїм профілем виступають)) Та й узагалі, для будь-якого колядника головне - як реагують люди. Якщо вони хочуть слухати, їм подобається, вони радіють - тоді й хочеться їм співати, віншувати і ще, і ще, і ще... А ще коли, як нам сьогодні на кожному кроці щастило, ще й на музикантів натрапиш...)) А ще якщо в домі діти - це просто ЩОСЬ!!
Словом, цьогорічне Різдво явно вдається! Свята ніч, тиха ніч, ясність б*є від зірниць...
Христос рождається!!!
І ще ноги гудуть досі х_х Христос родився, Бог воплотився, ангели співають, Царіє вітають, поклін віддають, пастиріє грають.....
Находили, певно, кілометрів зо 20, або й більше... Та ні, таки точно більше. ...чудо, чудо повідають.
І завтра те саме буде. Ангел з неба пастирям ся являє, і веселу їм новину звіщає. Слава во вишніх Богу, слава во вишніх Богу.....
Але це дуже класно, чесне слово!! ...і мир всім на землі...
Без колядування і Різдво - не Різдво. Для мене так точно. Цього року, правда, вертеп збирати вже не хотілося. Причини на те, на жаль, знайшлися ще минулого року. Але ломка - вона така ломка)) Не можу без колядок і все! Особливо коли приходимо в хату, а нас там так слухають уважно, підспівують, тішаться страшенно, дякують... І ми самі кайфуємо від того, що класно звучимо, і від того, що людям радісно. Все-таки реакція слухачів - це для музикантів дуже важливо. Навіть якщо вони і не зовсім за своїм профілем виступають)) Та й узагалі, для будь-якого колядника головне - як реагують люди. Якщо вони хочуть слухати, їм подобається, вони радіють - тоді й хочеться їм співати, віншувати і ще, і ще, і ще... А ще коли, як нам сьогодні на кожному кроці щастило, ще й на музикантів натрапиш...)) А ще якщо в домі діти - це просто ЩОСЬ!!
Словом, цьогорічне Різдво явно вдається! Свята ніч, тиха ніч, ясність б*є від зірниць...
Христос рождається!!!
вторник, 30 ноября 2010
Take it easy! ^_^
Ой як льоду на дорозі понамерзало багато! І судячи з прогнозу погоди, мінусова температура ще стійко триматиметься. А я завтра стригтися іду... Ще не вистачало, щоб я на каблуках наїб... навернулася х___х
воскресенье, 14 ноября 2010
15:23
Доступ к записи ограничен
Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
среда, 03 ноября 2010
Take it easy! ^_^
ЄЙ!! Я таки доробила той плей-лист!! Тепер я собою задоволена... Урра! Вечірка має бути класна!! ^___^
среда, 27 октября 2010
Take it easy! ^_^

Отако! Так що хто у Львові буде в той час, приходьте ^___^
воскресенье, 26 сентября 2010
Take it easy! ^_^
Нє, ну діти — це, звичайно, класно, але ж не в таких кількостях. За цих два дні вони мене задовбали настільки, що в найближчих 3-4 роки я точно дітей не плануватиму)) І кожне підходить що 15 хвилин зі своїм "а можна покататися?...", "а чому не можна?", "а он він катається", "а я тільки одне коло", "ну будь лааааааска" так ніби це "будь ласка" подіє на мене вдесяте за сьогодні >_> . І як тільки даси котромусь проїхатися одне коло, то збігається ще шестеро і знову починається... Та я би не проти — катайтеся на здоров*я, але ж акуратно! а то вже охламони вчора натворили! >_> І не тоді, коли у нас змагання, а то і командам усе поясни, покажи, велики і шоломи роздай, слідкуй, щоб нормально їздили, юзом не гальмували, і людей зайвих із траси позганяй, ще й волонтерів нероздупльонних на позиції порозставляй, а тут ще й ці малята під руки лізуть!!
Навіть боюся думати, що буде завтра... =_=
Навіть боюся думати, що буде завтра... =_=
пятница, 24 сентября 2010
Take it easy! ^_^
Сьогодні такий веселий день видався!^_^ Особливо одна подія хD
У Львові цими вихідними на Погулянці буде ІІ Міський Фестиваль активного туризму та дозвілля "Манівці". Ми з Микольцею на минулому фестивалі були волонтерами і суддями на велоетапах і нам страшенно сподобалося, то ми й на цей помагати підписалися. А організатори там — люди просто суперові, ще й брали нас на сплав по Стрию на катамаранах. Ой, то було так класно! *_* Я перший раз весло в руках тримала, і позитивних вражень нахапалася на півжиття!
Ну то от. Сьогодні мав бути перший день безпосередньої підготовки до фестивалю. Територію там упорядкувати, організаційні намети розставити і таке всяке. Ми приїхали перед четвертою, думали, що вже запізнилися і там робота давно кипить, та де там! То всьо мало аж після шостої починатися, і нас натомість посадили на байдарку. І так у дітьок тренування на озері, то і нам з ними чому б не повигрібати, мовляв)) А ми і раді! ^_^
Ми позашнуровувалися в рятувальні жилети (у мене чомусь таке завжди стійке враження, що вони з поролону зроблені. Мабуть, правильне-таки враження...), витарабанили байдарку до озера (правда, то більше ставочок, ніж озеро, але місця для греблі вистачає) і погребли)) Намотували кола, намотували, дивилися на водорості, які з-під води ростуть (а вода прозора, все видно. Аж дивно навіть), на дітьок, які льотали по озерцю на каяках і катамаранах, балакали і тішилися життям... А ще бабки навколо нас літали, їх навіть можна було дуже добре роздивитися — такі великі, кольорові і дуже гарні *_* Вперше так близько бабку побачила, десь на відстані 10 см від обличчя *_*
А потім ми навіть виловили з води дуже красиву синю бабку, щоправда, вже мертву, і вирішили забрати її додому і повісити в рамочку на стінку (ну дуже вже вона була красива) і не дивіться на мене як на збоченку!.
Оце повеслували ми і вирішили на берег вилазити. Причалили. Я сиджу, чекаю, поки Микольця вилізе на берег (я на носі сиділа, він на кормі), і тут відчуваю, що "рівень моря" чомусь дуже стрімко наближається з правого борту О_о Не встигла толком зрозуміти, що ж воно таке, а вже скупалася)) А то мій тлумак коханий так із байдарки, виявляється, вилазив, що аж її перевернув. Було би смішно, якби я не згадала, що в мене в кишені мокрих наскрізь джинсів лежить телефон. Розсердилася я, влупила Микольцю по задниці спересердя... Це мене трохи заспокоїло))) Ще би, така задниця
А потім таки стало смішно, особливо коли я дивилася, як булькають мої кроси, залишаючи за собою мокрющу доріжку, та ще й дуже кумедно чвакаючи при цьому))
А потім ми сушили на сонечку наші телефони (от же тумани вісімнадцяті, хто ж на воду зі собою телефон бере!), мої 27 гривень як показав досвід, українські гроші відмиваються дуже швидко хD, чвакали кросівками, сміялися самі з себе і їли печивко.
Спершу було мокро і тепло, потім потрохи стало все ж мокро і холодно... Особливо мені, бо Микольця був одягнений у велофутболку і велоштани. От же ж зараза, сам байдарку перевернув, і мало того, що менше за мене змок, так у нього ще й одяг швидше сохне!! хDD От ми і поїхали до Микольці додому сохнути.
Там теж було дуже добре, хоча дехто й намагався протестувати і стверджувати, що я безсовісна)))
Всі мої речі, звісно ж, анітрішки не висохли (воно й не дивно, сухим у мене якимось чудом залишився тільки лівий рукав)), і додому мені довелося їхати в Микольциних штанах, футболці і шкарпетках, та ще у кросівках його мами (40й розмір, у мене 36й =_=). Смішно виглядала шо капець! У штанах втопитися можна, футболка ледь не до колін, шкарпетки як підколінки, кросівки не зовсім, та все ж трохи як ласти... Добре хоч светр запасний я захопила з дому)) Треба буде, мабуть, на такі непередбачувані випадки тримати в коханого вдома кілька своїх речей.А то в чоловічих трусах, скажу я вам, трохи дивно якось ходити... х_х
Так що можнасобі на задницю надибати цікаві пригоди навіть посеред міста, зовсім цього не очікуючи ^_^ От тільки бабку шкода — канула на дно озера...
У Львові цими вихідними на Погулянці буде ІІ Міський Фестиваль активного туризму та дозвілля "Манівці". Ми з Микольцею на минулому фестивалі були волонтерами і суддями на велоетапах і нам страшенно сподобалося, то ми й на цей помагати підписалися. А організатори там — люди просто суперові, ще й брали нас на сплав по Стрию на катамаранах. Ой, то було так класно! *_* Я перший раз весло в руках тримала, і позитивних вражень нахапалася на півжиття!
Ну то от. Сьогодні мав бути перший день безпосередньої підготовки до фестивалю. Територію там упорядкувати, організаційні намети розставити і таке всяке. Ми приїхали перед четвертою, думали, що вже запізнилися і там робота давно кипить, та де там! То всьо мало аж після шостої починатися, і нас натомість посадили на байдарку. І так у діт
Ми позашнуровувалися в рятувальні жилети (у мене чомусь таке завжди стійке враження, що вони з поролону зроблені. Мабуть, правильне-таки враження...), витарабанили байдарку до озера (правда, то більше ставочок, ніж озеро, але місця для греблі вистачає) і погребли)) Намотували кола, намотували, дивилися на водорості, які з-під води ростуть (а вода прозора, все видно. Аж дивно навіть), на діт
А потім ми навіть виловили з води дуже красиву синю бабку, щоправда, вже мертву, і вирішили забрати її додому і повісити в рамочку на стінку (ну дуже вже вона була красива) і не дивіться на мене як на збоченку!.
Оце повеслували ми і вирішили на берег вилазити. Причалили. Я сиджу, чекаю, поки Микольця вилізе на берег (я на носі сиділа, він на кормі), і тут відчуваю, що "рівень моря" чомусь дуже стрімко наближається з правого борту О_о Не встигла толком зрозуміти, що ж воно таке, а вже скупалася)) А то мій тлумак коханий так із байдарки, виявляється, вилазив, що аж її перевернув. Було би смішно, якби я не згадала, що в мене в кишені мокрих наскрізь джинсів лежить телефон. Розсердилася я, влупила Микольцю по задниці спересердя... Це мене трохи заспокоїло))) Ще би, така задниця

А потім ми сушили на сонечку наші телефони (от же тумани вісімнадцяті, хто ж на воду зі собою телефон бере!), мої 27 гривень як показав досвід, українські гроші відмиваються дуже швидко хD, чвакали кросівками, сміялися самі з себе і їли печивко.
Спершу було мокро і тепло, потім потрохи стало все ж мокро і холодно... Особливо мені, бо Микольця був одягнений у велофутболку і велоштани. От же ж зараза, сам байдарку перевернув, і мало того, що менше за мене змок, так у нього ще й одяг швидше сохне!! хDD От ми і поїхали до Микольці додому сохнути.
Там теж було дуже добре, хоча дехто й намагався протестувати і стверджувати, що я безсовісна)))
Всі мої речі, звісно ж, анітрішки не висохли (воно й не дивно, сухим у мене якимось чудом залишився тільки лівий рукав)), і додому мені довелося їхати в Микольциних штанах, футболці і шкарпетках, та ще у кросівках його мами (40й розмір, у мене 36й =_=). Смішно виглядала шо капець! У штанах втопитися можна, футболка ледь не до колін, шкарпетки як підколінки, кросівки не зовсім, та все ж трохи як ласти... Добре хоч светр запасний я захопила з дому)) Треба буде, мабуть, на такі непередбачувані випадки тримати в коханого вдома кілька своїх речей.
Так що можна
среда, 15 сентября 2010
Take it easy! ^_^
А на п*яну голову так весело їхати на ровері!! Крім того, виходить знааачно швидше, ніж після ... еее... не скажу чого)
Словом, як не крути, а день таки вдався на всі сто!! ^____^
Словом, як не крути, а день таки вдався на всі сто!! ^____^
понедельник, 13 сентября 2010
Take it easy! ^_^
четверг, 09 сентября 2010
22:33
Доступ к записи ограничен
Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
Take it easy! ^_^
Мій велокомп*ютер став жертвою рампи. Ех, вічна йому пам*ять, все-таки я з ним накатала майже 2 тисячі кілометрів за цих півроку...

Тепер буду знати, що наступного разу перед тим, як лізти на рампу, треба всякі дрібні детальки з ровера поскручувати. А то мої індикатори передач так і просяться, щоб їх об асфальт при падінні роздовбали... х_х

Тепер буду знати, що наступного разу перед тим, як лізти на рампу, треба всякі дрібні детальки з ровера поскручувати. А то мої індикатори передач так і просяться, щоб їх об асфальт при падінні роздовбали... х_х
Зате я таки перестрибнула ту трикляту баночку!!!
вторник, 31 августа 2010
03:02
Доступ к записи ограничен
Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
понедельник, 30 августа 2010
19:37
Доступ к записи ограничен
Take it easy! ^_^
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
пятница, 27 августа 2010
Take it easy! ^_^
Out.of.control. , вітаю в моєму дайрику! І ще що класно — ти зі Львова!) І ще цікаво, як ти на мій дайрик набрів? Ми ж не знайомі, не??
А це так просто))Це ж треба, який збіг — я теж недавно Durarara! додивилася)

А це так просто))

четверг, 26 августа 2010
Take it easy! ^_^
Вечори стали холодніші... Чи то просто я такий змерзлюх??
Не хочеться, щоб літо ішло геть. Мені просто не хочеться його відпускати. Хоча, як знати, може воно і залишиться надовше. От якби воно залишилося назавжди...
Але ж це неможливо, пори року завжди у русі. У цьому є щось таке... фатально потрібне та обгрунтоване. Та й кожен сезон по-своєму гарний. От далі буде осінь.
Зима — це лапатий сніг на фоні темного неба... Танок сніжинок так заворожує, що я могла б дивитися на нього завжди. Треба буде знову спробувати зліпити сніговика, я так давно цього не робила. Взимку чомусь особливо хочеться бути дитиною.
Весна, ох, весна! Мені так би хотілося колись танцювати босою по зарошеній траві...
Так, так, всі вони чудові! Але чому ж я завжди так сумую тільки за літом?...

Не хочеться, щоб літо ішло геть. Мені просто не хочеться його відпускати. Хоча, як знати, може воно і залишиться надовше. От якби воно залишилося назавжди...
Але ж це неможливо, пори року завжди у русі. У цьому є щось таке... фатально потрібне та обгрунтоване. Та й кожен сезон по-своєму гарний. От далі буде осінь.
О с і н ь .
Вже у самому слові я бачу плавний політ червоного кленового листочка, його кружляння над головами людей у парку. А ще чую, як зранку тихесенько бринить на вітрі срібляста павутинка з нанизаними намистинками-крапельками. І обов"язково ця меланхолія... Вона теж невід"ємна частина осені...Зима — це лапатий сніг на фоні темного неба... Танок сніжинок так заворожує, що я могла б дивитися на нього завжди. Треба буде знову спробувати зліпити сніговика, я так давно цього не робила. Взимку чомусь особливо хочеться бути дитиною.
Весна, ох, весна! Мені так би хотілося колись танцювати босою по зарошеній траві...
Так, так, всі вони чудові! Але чому ж я завжди так сумую тільки за літом?...

вторник, 06 июля 2010
Take it easy! ^_^
Тепер у мене є маленький Штейник!!! сподіваюся, він виросте кавайним... х_х
Погодуйте його, будь ласка, не?
Погодуйте його, будь ласка, не?
Take it easy! ^_^
Фактично, мені ніхто більше насправді не потрібен. Крім нього. І це найгірше.
понедельник, 28 июня 2010
Take it easy! ^_^
Я люблю літні зливи. Ось так зненацька вперіщить як з відра, і стаєш моментально мокра як хлющ, і тоді вже все одно, і можна стрибати по калюжах!
Вночі дуже гарно дивитися на блискавки. Коли грім несподівано лускає прямо над головою, аж вуха закладає, а тоді помалу відкочується велетенським колесом.
Люблю великі парасольки із закрученою дерев*яною ручкою, під якими можна ховатися не самій.
А ще мені подобаються бульбашки на калюжах. Якщо добре прислухатися, то можна почути, як вони лускають.
Дощ так приємно шурхотить по шибах. Якщо довго прислухатися до його шепоту, то можна закохатися в цю колискову. Але це особливо гарно восени.
Мокра бруківка подібна на гігантське старе дзеркало. Місто ввечері при світлі ліхтарів милується своїм відображенням, наче красива жінка при світлі свічок у своєму будуарі.
Вночі дуже гарно дивитися на блискавки. Коли грім несподівано лускає прямо над головою, аж вуха закладає, а тоді помалу відкочується велетенським колесом.
Люблю великі парасольки із закрученою дерев*яною ручкою, під якими можна ховатися не самій.
А ще мені подобаються бульбашки на калюжах. Якщо добре прислухатися, то можна почути, як вони лускають.
Дощ так приємно шурхотить по шибах. Якщо довго прислухатися до його шепоту, то можна закохатися в цю колискову. Але це особливо гарно восени.
Мокра бруківка подібна на гігантське старе дзеркало. Місто ввечері при світлі ліхтарів милується своїм відображенням, наче красива жінка при світлі свічок у своєму будуарі.
суббота, 26 июня 2010
Take it easy! ^_^
Значить, так))
Спочатку оце:
1) Увидев, что вам передали эстафету, тут же сделайте скрин своего рабочего стола. Лучше ничего не изменять, так будет веселее и честнее.
2) Запостите картинку в своем блоге. Если хотите, добавьте краткое пояснение. К примеру, можно рассказать почему у вас так много иконок.
3) Осчастливьте еще 5 человек.
І от мене ощасливила Леди Ветер
ОЦЕ))
А тепер оце:
Вы пишете комментарий, а я в свою очередь даю вам два имени: женское и мужское. Вы пишете про эти имена в своей жизни.
Колись десь у мене вже такий флешмобик проскакував, але оце маю нову порцію)
Від [J]miya~ko[/J] дістала імена Марія та Олексій.
16 рядочків
Від kotaro — Ірина і Микола.
10 рядочків
а ще я дезігн поміняла))
Спочатку оце:
1) Увидев, что вам передали эстафету, тут же сделайте скрин своего рабочего стола. Лучше ничего не изменять, так будет веселее и честнее.
2) Запостите картинку в своем блоге. Если хотите, добавьте краткое пояснение. К примеру, можно рассказать почему у вас так много иконок.
3) Осчастливьте еще 5 человек.
І от мене ощасливила Леди Ветер
ОЦЕ))
А тепер оце:
Вы пишете комментарий, а я в свою очередь даю вам два имени: женское и мужское. Вы пишете про эти имена в своей жизни.
Колись десь у мене вже такий флешмобик проскакував, але оце маю нову порцію)
Від [J]miya~ko[/J] дістала імена Марія та Олексій.
16 рядочків
Від kotaro — Ірина і Микола.
10 рядочків
а ще я дезігн поміняла))
Вопрос: І як вам той дезігн?
1. Дуже страшно | 0 | (0%) | |
2. Так собі | 0 | (0%) | |
3. Непогано | 2 | (50%) | |
4. Хз, дезігн як дезігн... | 0 | (0%) | |
5. Подобається | 2 | (50%) | |
6. Нє, роби інший | 0 | (0%) | |
Всего: | 4 |