Не хочеться, щоб літо ішло геть. Мені просто не хочеться його відпускати. Хоча, як знати, може воно і залишиться надовше. От якби воно залишилося назавжди...
Але ж це неможливо, пори року завжди у русі. У цьому є щось таке... фатально потрібне та обгрунтоване. Та й кожен сезон по-своєму гарний. От далі буде осінь.
О с і н ь .
Вже у самому слові я бачу плавний політ червоного кленового листочка, його кружляння над головами людей у парку. А ще чую, як зранку тихесенько бринить на вітрі срібляста павутинка з нанизаними намистинками-крапельками. І обов"язково ця меланхолія... Вона теж невід"ємна частина осені...Зима — це лапатий сніг на фоні темного неба... Танок сніжинок так заворожує, що я могла б дивитися на нього завжди. Треба буде знову спробувати зліпити сніговика, я так давно цього не робила. Взимку чомусь особливо хочеться бути дитиною.
Весна, ох, весна! Мені так би хотілося колись танцювати босою по зарошеній траві...
Так, так, всі вони чудові! Але чому ж я завжди так сумую тільки за літом?...