А я собі приймаю невеличкими дозами маленькі людські радості типу комп*ютерних забавок та різношерстих серіалів, надихаюся, періодично передивляючись виступи Cantabile Orchestra різноманітної давності, чекаю, коли ж нарешті можна буде без ризику для життя і здоров*я сісти знову на ровер, словом, усіляко тішуся життям. Воно, знаєте, таки ж того варте.
О, а недавно сталася найбільша з маленьких радостей! Мико якимось чином умудрився виміняти в когось за пару своїх старих гальм, колесо, ротор і щось-там-ще-не-пригадую-що фактично новесенький планшетик. Китайський, щоправда, але цілком навіть пристойний. Так що тепер я активно забавляюся тим, що качаю з нету різноманітні книжки і закидаю їх на ту девайсину. Ооооо, нарешті я знову читатиму постійно і всюди! Мені так цього бракувало! Це ж скільки ще у світі непрочитаних гарних книжок! Навіть важко вибрати, з чого почати)
А ще останнім часом за Cantabile Orchestra із гідним подиву завзяттям узялися різномасті телевізійники. Дві передачі уже були, завтра на репетицію приходять знімати з якоїсь третьої. Сміємося, що так, чого доброго, на вулиці впізнавати почнуть ХD Зрештою, було б зовсім непогано, якщо колись ми таки станемо супер-відомими)
Взагалі, я вже чекаю-не дочекаюся, коли ми нарешті поїдемо до Києва з серіальним концертом. Програма шикарна і така "ностальгічна" якась, я б сказала) Цебто давно уже твори з репертуару не викликали в мене аж такої маси позитивних емоцій, та й не лише в мене - весь оркестр тащиться)
Прикріплю-но я сюди ще відео з телевізії, так для повноти позитиву)