Дорослим бути важко
але немає місця для безвиході-
безвихідні ситуації
можуть собі дозволити
лише підлітки
Не можна повалятись
в ліжку
бо ліньки вийти з дому
На зорі дивишся
як на щось звичне
Рутинні речі
все тісніше
обступають
з кожним кроком
Втекти від них
немає жодних шансів
Kinder, kuche
сприймаються як щось
само собою зрозуміле
ну інколи ще kirche
по неділях
Свята якось блякнуть поступово
вже мало чим і відрізняються
від буднів
Хоч жити
від вікенду
до вікенду-
це, в принципі, для будь-кого
гірше за нічні кошмари
Щоразу більше всяких "не"
залежних, правда,
здебільшого
від розміру гаманця
Відповідальність
не дає літати
Польоти-бо не входять
у робочий графік
Як овертайм їх теж
не зарахуєш
а годувати сім'ю-то
чимось треба
тому реалізацію
власних дитячих мрій
ми відкладемо у безрозмірну
шухляду
Зрештою, ми вже давно
не діти
пора би й переоцінку цінностей
провести
це звучить чомусь холодно-
кровно-
вбивчо
так наче хтось "зачистить"
наші душі
і залишить
у зразковому порядку
поскладавши
рівненькими
рядочками
під написом
"оцінений товар"